Мартирологія Українських Церков Т. 2

району греко-католицький священик Петро Городецький лишився в церкві сповідати людей. Близько 11-ої години вечора до церкви зайшов секретар сільської парторганізації Мелешко і голова сільради Музика з колгоспними брига- дирами. Отцю Городецькому скрутили руки, завели в сіль- раду і викликали з Городка міліцію. В районі його кинули в КПУ (камера попереднього ув’язнення), глузували з нього, фотографували, обвішали релігійними образами тощо. Протримали в камері два дні, після чого відправили в Львівське КДБ до якогось Зінченка, який погрожував ув’язненням і пропонував «работать с нами». На той раз Городецького відпустили. Однак через тиждень у нього зробили трус, відібрали кілька передруків з книжок — ви- ключно релігійно-дидактичного характеру, забрали маг- нітофон і стрічку із записом проповіді єпископа Бучка з Ватикану, де теж не було нічого протидержавного, релігійні книги (молитовники, часослов, служебник), які не заборо- нені для вживання. Прокурор району (той самий, що палив хреста у Добрянах) бив Городецького вилученими папе- рами по обличчю в присутності офіцерів міліції, які, щоб не бути свідками, поспішно вийшли. 684 У Крехові Нестерівського району на Львівщині у 1968 році на Петра і Павла дільничний міліціонер затримав греко-католицького священика отця Пелеха, а потім у Нестерові у приватному домі побив його. 19 серпня 1968 року в селі Градівці Городоцького району дільничний міліціонер відібрав після відправи у греко-католицького священика отця Петра Пиріжка хрест, часослов і т. п. і тягнув його у «воронок», але люди не дали. Міліціонер подзвонив до району, що на нього вчи- нено напад і о. Пиріжка 20 разів після того викликали до Городка, де прокурор йому погрожував судом за само- управство, навіть пред’явив звинувачення, але відпустив, попередивши: «Ждіте суда». Восени 1968 року в Городоцькому районі до кілька- надцяти закритих церков завезли зерно, полову, штучні добрива, але люди першої ж ночі повикидали це все і очистили церкви. Ось як відбувалося це в селі Милятині 24-25 вересня. Захопленням церкви керували заступник начальника районної міліції Малишевський і заступник голови райвиконкому Шумкій. їм допомагали дільничний міліціонер і колгоспні бригадири. Вночі вони зламали замок на церкві і примусили двох фірманів завести до церкви зерно. Ті дали знати людям, які, прокинувшися, позбігалися і повикидали зерно з церкви. Наступного дня ніхто в селі не вийшов на роботу. Страйк тривав два дні, на ферми привозили робітниць-кравчинь з райцентру. Цер- кву відстояли, але багатьох людей поштрафували по 30-50 крб. Подібні події відбувалися по всій Західній Україні. У селі Тисьмениці Івано-Франківської області, наприклад, на захист церкви, яку мали руйнувати, виступило все село, прогнали міліцію і три дні захищали церкву, закрившися в ній. Церква лишилася ціла, але кагебісти «відшукали» «організаторів» — колгоспного коваля Володимира Васи- лика, якого заарештували і засудили на поч