Мартирологія Українських Церков Т. 2

иян, відповідно до поваги здійснюваного ними уряду». 6 березня 1984 року 3 висловами пошани Отримують: 1. Блаженніший Верховний Архиєпископ в Римі, 2. Конгрегація для Східніх Церков, 3. Генеральний Вікарій о. митрат Йосафат Романик, 4. Генеральний Вікарій о. митрат Іван Мартиняк. Опубл.: «Америка». Філадельфія, 1984, 4 і 5 жовтня. 680 РОЗДІЛ X СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОЇ КА ТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ І ВІРУЮЧИХ В УРСР СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ 1968-1969 У 1969 р. в самвидаві розповсюджено статтю невідомого автора « Дещо про свободу совісті». Після довгих років перерви — це перша обширна інформація про боротьбу радянської влади з Українською Католицькою Церквою, її священиками і вірними на зетлях Західньої України. ДЕЩО ПРО СВОБОДУ СОВІСТІ Всупереч Конституції СРСР, яка гарантує свободу со- вісті, у 1945-1946 роках у Західній Україні була насиль- ницьки ліквідована Греко-католицька Церква. Ліквідацію проводили органи КДБ методами прямого терору. Свя- щеників, які не перейшли на російську православну віру, зфабрикувавши фальшиві звинувачення, відправили в та- бори. Незважаючи на терор, Греко-католицька Церква про- довжувала і продовжує функціонувати підпільно. Вона має великий авторитет серед місцевого населення, оскільки про- тягом останніх десятиріч перед ліквідацією стояла на боці змагань українців проти полонізації, за національно-куль- турний розвій нації. Останніми роками, у зв’язку з пожвавленням діяльності підпільних священиків, посилилися репресивні заходи щодо них. До осені 1968 року, однак, каральні органи в основ- ному обмежувалися нетривалими арештами, побиттям, штрафами тощо. Ось кілька прикладід з довгого ряду однотипних (майже всі приклади з одного району на Львівщині). На початку 1968 року в селі Березець Городоцького 683 району кадебіст з Городка дуже побив отця Романа Чолія за проведення греко-католицької відправи у офіційно за- критій церкві (церкви, як правило, закривають під при- водом браку православних священиків), а після цього по- битого ще й оштрафували на 50 крб. У Великодню суботу 1968 року прокурор Город оцького району і секретар райкому партії поїхали в село Добряни, де помітили на цвинтарі вбрану квітами і стрічками стрі- лецьку могилу. «Як ви сміли! Там же бандити поховані!», накинулися вони на присутніх. «Вони за волю України загинули», відповів хтось із натовпу. «Вас би всіх тут спа- лити, всі ви бандити», почули у відповідь. Потім началь- ники звернули увагу на вбраний вінками і вишивками дере- в’яний великодній хрест. «Скільки тут колгоспного труда пішло», зауважив прокурор, показуючи на вишивки і роз- кидаючи ногами квіти. Далі, не задумуючися, начальники витягли з машини каністру з бензином, облили і підпалили хрест. У селі вдарили в дзвони, збіглися люди і побили начальників. Прізвище секретаря райкому не встановлене, прізвище прокурора, здається, Шевчук. Перед Великоднем 1968 року в селі Хиневичі того ж