Мартирологія Українських Церков Т. 2

чоловіка мусить виробитись думка: в історії не було нічого чесного і святого, нічого великого і славного, не було ні святих, ні героїв, ні му- чеників... бо це все були люди обмануті релігією, вони не могли знати істини, вони не могли бути повноцінними людьми. Всі шедеври мистецтва і літератури (будь це Мі- кель-Анджельо, Рафаель, Дайте, Шатобріян, Достоєвський чи Толстой) були натхнені і випливали з Євангелія, але на погляд атеїстів Євангеліє не має жодної ціни, це звичайний витвір фантазії... Тож для атеїстів не мають жодної ціни ні 694 геніяльні твори, ні діла милосердя, ні мужність у визнанні своєї віри і свого переконання, ні совісність і терпеливість маленьких людей, ні надія вмираючих... якщо їх життя хоч якнебудь зв’язане з Євангелієм. Діла, наука і поступки атеїстів були б гідні теж серйоз- ного обсудження і за це вам велика честь, що ви у своїй статті про Гітлера (1967 р., «Какому богу поклонялся Гит- лер») навели його дослівний вислів: «Наше перше завдання — знищити гнилу європейську культуру, побудовану на єврейсько-християнській релігії». Ми і до сьогодні важко зносимо на собі деформацію періоду культу особи, що теж було тісно зв’язане з атеїзмом, і тому з вашого боку дуже однобічно займатись глупостями і жорстокостями інквізиції з-перед 400 років — що їх, впрочім, в тисячі разів пере- вершили жорстокості і несправедливості модерних атеїс- тичних режимів, — а не говорити про те, що нас найбільше сьогодні відчужує від себе та ділить на антагоністичні вер- стви одного і того самого народу. У своїх статтях ви завжди покликуєтесь на «здоровий розсудок», на логічне думання, тож воно мало б підказати вам, що розмовляючи з людьми, ви мали б краще пізнати їх психологію, їх любов до пам’яті своїх батьків, оцінити ступінь прив’язаности до їхніх святощів і не обрушуватись на всіх лиш одною ненавистю, клеветами, глупими ви- гадками, брудними карикатурами. Думаємо, що ви такого у книгах і писаннях віруючих ніде не знаходите. У ваших статтях ще часто можна стрінути таких героїв, яких певно хочете ставити на взірець для молоді. Один з них заявляє: «Судіть нас без пощади, бо як ми візьмемо у руки вдасть, ви від нас пощади не будете мати». Але такі, які не хочуть щадити один другого, постійно можуть мінятись у владі, і тоді буде вічна війна, а миру не буде ніколи... Мабуть, розумні люди повинні заговорити трохи інакше: всі люди гідні пошани і пощади, якщо вони намагаються бути чес- ними і правдивими людьми. А до цього однаково може допомогти віра і невіра, якщо вони випливають з внутрі- шнього, щирого переконання. І вже була б пора ділити людей не на віруючих і невіруючих, але на чесних і не- чесних. Це той основний поділ, який вносив у людське життя найбільше горя, тертя, ненависті. Всі і найбільші ідеали можуть бути використані якраз так на зло, як на добро. Скільки було релігійних ханжів, що, прикриваючись ідеєю Бога, робили підлі речі... І вони 695 робили це не тому, що на це нав