Мартирологія Українських Церков Т. 2

пільству тільки добра і шукає істини навіть за ціну свого життя! Повірте, дорогі друзі, що вже хотілось би пожити в обстановці, в якій ніхто не буде кривити душею, ніхто не буде ховатись за плечі інших і скаже сміло і в такім пи- танні, як віра: вірю, або не вірю. Тоді й атеїзм набуде свого морального достоїнства: вільної, самостійної думки, не охоронюваної привілейованими законами, і опікою старших дядьків. Наше остаточне заключення: у нас му- сить бути допущена повна свобода думки і в релігійному питанні, якщо ми самі і нами виховані покоління не мають стати душевними каліками, неповноцінними людьми, ко- роткозорими фанатиками, моральними банкротами. Ми відзиваємось до вас тому, бо знаємо ті труднощі, які створила для нас наша ж історія... яка тягнеться вже з передреволюційного періоду. Ці труднощі не дадуть усу- нутись чудесно й одного дня. А все ж розумні люди, зо- крема через пресу, можуть створити таку атмосферу до- вір’я, відкрити очі короткозорим на такі речі, над якими вони, мабуть, ніколи не думали. А така ініціатива може виходити тепер тільки від вас. Ви могли б навіть піддати думку, щоб організувати зустріч з віруючими людьми, щоб обговорити наболілі питання в довірочній обстановці і ді- знатись з безпосереднього джерела всю правду, всі ті бо- ляки, що окриваються в глибинах душ. Тоді можна б під- твердити і ділом, що вами голошені ідеї є дійсно гуманні, вони мають згляд на дійсні потреби людей, і ви змагаєтесь установити фактичний стан речей, а не говорити тільки з уяви. Ясно, що поки цього не станеться, ми все будемо говорити чужими мовами. 705 На одне ви можете звернути увагу нараз, і то всім: не робім з релігії політичного питання. Бог і релігія не гро- зять нікому! Навідворот: віра в Бога побуджує в душах множество духовних сил, які потрібні державі. В сучасному світі вже ніде так гостро не ставиться релігійне питання, як у нас. Але не з хісном, тільки із шкодою для суспільства. Ми вам заявляємо в імені всіх правдиво віруючих лю- дей, що ми намагаємося забути, і забудемо всі образи і помилки нашого спільного минулого, бо ми розуміємо настільки реальний стан речей, що через взаїмне обвину- вачення далеко не підемо. Майбутнє є лише у тих, які вміють учитись від життя, які не падуть духом і не оздоб- люються, які вміють терпіти, працювати, прощати і все наново розпочинати. Чи повірите у щирість цих слів? Чи доглянете скільки доброго і красного може зродитись у нашому суспільстві через взаємне порозуміння і взаємну співпрацю? Хто лю- бить мир, культуру, свою Батьківщину і має пошану до тієї Людини, яка все прагне розумного, впорядкованого життя, той не відгукнеться словами нових образ, клевет, презріння до тих, які простягають приятельську руку... але сам простягне приятельську руку, як годиться поступати чоловіку з чоловіком, жиючому на тій плянеті, під тими ж зорями, окруженого тими ж життєвими труднощами, тер- піннями і проблемами, який шукає розв’язки тої ж тайни на