Мартирологія Українських Церков Т. 2

е, любляче, голодне щастя і правди єство, тож я не бачу свого коріння в простій, складаючійся з атомів матерії. Ще мусіло бути щось, що впорядкувало ту матерію. Зокрема тоді, якщо признаємо еволюцію. В еволюцію заложений плян, який 703 постепенно здійснювався. Цей плян ніяк не дається пояс- нити сліпою грою несвідомих сил... А тому, що кожна людина бачить у своїй щоденній практиці, що без розуму не вдається нічого великого і гарного зробити (треба ду- мати над створенням ракети, картини, щоб розв’язати за- дачу, щоб написати поезію), тож треба було думати і над тим, щоб згармонізувати сили так великого і складного світу.. Тому такий ясний висказ Айнштайна: «Без існування Абсолютного Розуму для мене світ не пояснимий». А маси, які все більше віддаляються від релігії? Чи це не найбільший доказ, що релігії не признають і вона з часом відумре? Так, дорогі друзі! Це правда! Але з того не порадуєтеся ні ви, ні ми! Маси хочуть жити! їм давай розкоші, при- ємності, легкий заробіток і мінімум зобов’язань! «Панем ет цірцензес!» Вони не будуть розпинатись і за атеїзм, і вони загально скажуть вам, що їх все те не цікавить. Многі запримічують, що до релігійних питань можна втягнути хіба що атеїзмом. Все сідає на мілину. Питання цілі і змислу життя не цікавлять, цікавить лиш те, що пережи- вається сьогодні. Ні вчора, ні завтра, лиш СЬОГОДНІ! Але чи це велика радість? Чи життя не замикається на простих фізіологічних функціях: їсти, спати, забавлятись..? І, само собою, конечно заробити на насущний хліб. Ви- сока матерія не цікавить.. Але при такому розположенні духа чи люди спосібні на рішення серйозних моральних і соціальних проблем, чи вони спосібні серйозно подумати про наш ЗАВТРІШНІЙ ДЕНЬ? Чи в них розвивається потрібна для цього ідейність, жертвенність? Що цим усім ми хотіли довести? А просто те, що життя повне проблем, і то не так легко розв’язних! Тому найкраще було б, якщо б усі люди доброї волі взялись до серйозної співпраці. І треба зачи- нати не з загострення відносин між віруючими і невірую- чими, а поставити їх відносини на платформу взаємної пошани і людської солідарности. Ми вже настільки знаємо життя, щоб признати, що всі ми з цілою Вселенною погру- жені в великій таємниці. І це така велика таємниця, що не дається вичерпати жодним маленьким людським умом і всіма разом взятими... Що можемо наймудрішого зробити — це взаємно допомагати собі розв’язувати ту Таємницю, 704 освітлювати з усіх сторін, і наладжувати в ній життя як мога найрозумніше, мирно і в любові. Якщо наші спори мають щось певне довести, то певно те, що в історії ще ніяке зло, насилля і несправедливість не торжествували. А хто ними користувався найбільше, той найбільше і постраждав. І навідворот, все красне, велике, тривале зродилося із взаємної співпраці чесних людей, з суспільства, багатого на думки, ідеї, ідейну творчість... Шкода і стидно пересліду- вати хочби одну щиру і правдиву людину, яка хоче своєму сус