Мартирологія Українських Церков Т. 2

аними саме за те, що відмовились «підписати православ’я», тобто ли- шилися вірними Вселенській Христовій Церкві. Розважливі та ревні священики не виконують цього абсурдного роз- 722 порядження Єпископа, але боязкі скоряються безоглядному наказові і спричиняють стільки замішання, що миряни «шукають правдивих католицьких священиків» навіть серед католицьких українських священиків, котрі не згадують цього злощасного терміну. Просимо ми всі щиро Господа Бога, щоб просвітив розум тих, хто цього не хоче збагну- ти, що вже час цей термін «православні» в Українській Католицькій Церкві здати до архіву історії, тим паче, що і без цього досить таки східньою, своєрідною та гарною ли- шається уся церковна культура Української Католицької Церкви. І ще, відсутність такого штучного відтину, від- окремлення себе словом «православний» нібито від усіх інших католиків, набагато ближча й сучасніша духові еку- менізму наших днів. Ми просили вже й просимо далі всіх католиків та всіх людей «доброї волі» молитися за нас. Ми не знаємо, як далеко виходять наші просьби за межі держави, де ми живемо, та, очевидно, щось у якійсь мірі доходить до вас, і, завдяки голосам на наш захист, наші гонителі мусять часом до них прислухатися. Тільки вони дуже підступні. Останнім часом змінилася тактика наших гонителів: справу поставлено так, що нібито Католицька Церква нікому не заважає, але з усіх сил іде кампанія за всяку ціну зне- славити, зганьбити Католицьку Церкву, зокрема Україн- ську Католицьку Церкву, і виставити її як ворожу, що співпрацювала з німецькими фашистами... тощо. Так, у другій половині 1979 р. «розгорілася» кампанія навколо інциденту з італійським священиком Бернардо Вінченцо, що нібито їхав з місією до українських уніятських свяще- ників, зокрема до Преосв. Йосафата Федорика, від свя- щеника Івана Ортинського, що проживає у ФРН, нібито з великою сумою грошей на «підривну роботу». До справи було замішано їх Блаженство Верховного Архиєрея, кар- динала Йосифа Сліпого. Організовано прес-конференцію з журналістами, «нароблено крику» в пресі, на радіо й теле- баченні про антирадянську діяльність Української Католи- цької Церкви, що співпрацювала з німецькими фашистами і далі є ворожа народові. Можливо, що це все прискорило смерть їх Преосв. Йосафата Федорика, що сталася 28 грудня 1979 р. Зчиненою бучею місцева влада на західньоукраїнських землях намагається вгамувати запал віруючих та їхні за- 723 конні вимоги про реєстрацію релігійних громад українців- католиків у с. Мшана Городоцького району, а ще в с. Завадів Стрийського району Львівської области. Від віру- ючих цих сіл подано офіційні заяви, документи і всі пер- сональні дані. А це справді відважний крок, тому що час- тина з тих, що подали заяву, нині працюють і свідомі того, що їх всіляко можуть, аж до звільнення з праці, переслідувати. А тим часом релігійне життя в католицьких парафіях триває. Щомісяця, а часом навіть 2-3 рази, у кожному католиц