Мартирологія Українських Церков Т. 2

лючно для осягнення нецерковних або протицерковних цілей. І якщо ми в тих, дозволених радянською державою церковних структурах, знаходимо позитивні християн- ські елементи, тоді це є визначене не з волі пануючого комунізму, але з волі Божої. Не можна очікувати правди- вого блага для Церкви від системи, яка у своїм характері ґрунтовно має поборювати Бога, Церкву й усяку релігію. 765 Наші брати й сестри в Україні покладаються тому тільки на Бога, який чудом свого провидіння, навіть із віддалі тисячів кілометрів, спроможний зворушити людей стати знаряддям Його милосердної любови. Цю працю чинної любови для мого страждаючого народу дуже ус- пішно сповняє від багатьох років організація «Поміч для Церкви в потребі» під проводом о. Веренфріда ван Стра- атена. Йому й усім вам складаю подяку в імені моєї за- бутої і невизнаної Української Церкви за неоціненну поміч, яку вона від вас могла одержати. Наша вдячність є тим більша, бо ми відчуваємо, що ви нам даєте не тільки ваш гріш, але й частину Вашого серця. Далеко важнішою від матеріальної допомоги є духова й моральна піддержка, якою ви можете послужити. Це є нашим завданням і обов’язком ніколи не забувати про переслідуваних братів. Колишній професор і ректор нашої Духовної Семінарії у Львові, о. д-р Іван Чорняк, що помер 26 січня 1980 р. як святець по 35-літніх стражданнях, про- сив мене у своєму останньому листі зробити все, щоб вплинути на публічну опінію, зрушити сумління світу, ви- магати елементарного права свободи віри для всіх уярм- лених у Радянському Союзі народів, і не допустити до цього, щоб над мовчазною Церквою стояла мертвецька мовчанка від тих, які говорити можуть. Тепер, коли на- ближається день, що Бог мене покличе з цього світу, хочу цю, можливо останню, нагоду використати, щоб сповнити останнє бажання мого замученого співбрата. Але не вистане тільки говорити. Вам треба молитися і працювати, а понад усе жити послідовним християнським життям. Коли вкінці прийде день, в якому наші брати переслідуваних Церков знову зможуть подивляти моральну силу, непохитну віру, всесторонню оборону людських прав у Церкві вільного світу, тоді вони наберуть нової снаги для продовження своєї боротьби. Тоді наповниться їхнє серце більшим довір’ям. Тоді «їх ярмо стане миле, а тягар їх легкий» (Мт. 11, ЗО). Рим, дня 28 липня 1980 р. Б. Йосиф Сліпий Патріярх і Кардинал Опубл.: «Відгомін любови». Окреме число двомісячника, Кинігштайн, Зах. Німеччина, 1981, ч. 2. 766 ДОДАТКИ ПОЯСНЕННЯ РЕЛІГІЙНИХ НАЗВ, ТЕРМІНІВ, ОКРЕМИХ СЛІВ АЄп — Архиєпархія Аґреґатус — ступінь на найвищу позицію викладача в ко- леджі й університеті Адорація — богопочитання Амвон — заокруглене підвищення в церкві, з якого виго- лошують проповіді Антепедій — занавіса у вівтарі Апостазія — зречення віри, відступництво Апостат — віровідступник, перекинчик Апостолят — (духівництво) Апостольська столиця — сукупність центральних ватикан- ських установ і інституцій