Мартирологія Українських Церков Т. 2

беруть участь у похоронній процесії, згідно з українським традиційним обрядом, хоч і без священика. 195 Фото: Із зб. М. Бажаиського Великдень на Укра'ші Віруючі Снятина святять паски, як і в давніх часах згідно з українським традиційним обрядом. 196 РОЗДІЛ II УКРАЇНСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА ПІД ЧАС ПЕРШОЇ БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ 1939 — 1941 УКРАЇНСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА ПІД ЧАС ПЕРШОЇ БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ 1939 — 1941 Вступ до розділу про Українську Католицьку Церкву під час першої більшовицької окупації. Видавництво одержало з Укра- їнського Католицького Університету в Римі. Перший період переслідування нашої Церкви почався в 1939 році. На підставі договору між урядами СРСР і Німеччини в сер- пні 1939 року (договір Молотова-Ріббентропа), у вересні 1939 року більшовики зайняли Галичину і Волинь. Українська Церква, Гла- вою і Батьком якої 39 років був Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький, простягалась на три великі єпархії: Львівську, Пе- ремиську і Станиславівську, Апостольську Адміністратуру Лем- ківщини і Апостольську Візитатуру Волині. Вона мала 4.000.000 вірних, 3.000 священиків і 8 єпископів та одного Апостольського Адміністратора. З ними співпрацювали чоловічі й жіночі монаші чини: Василіяни, Студити, Редемптористи, Василіянки, Служеб- ниці ПДМН, Иосифітки і ін. Три духовні семінарії були повні молодих левітів, що готувались до священнослужіння. Після зайняття Західньої України більшовиками 17 вересня 1939 року почались депортації наших священиків і вірних на Сибір, Полярію і Казахстан. Митрополит Андрей у посланні до духовенства у вересні-жовтні 1939 року писав з рівновагою духа і з упованням на Бога: «Обернулася картка історії, настала нова епоха. Стрічаймо її покірною молитвою, сильною надією в без- конечну доброту й милосердя Ісуса Христа-Бога, який усе веде на Божу славу й наше добро. Вітаю вас християнським привітом — Христос посреді нас! Програма нашої праці така: Будемо пови- нуватися владі, слухати законів, оскільки вони не противні Бо- жому законові; не будемо мішатись до політики і світських справ, не перестанемо жертвенно працювати для Христової справи в 199 нашому народі» 1 . Ця влада, про яку згадує Митрополит Андрей, була безбожна і вже двадцять років усіма способами поборювала Бога. Про те писалося і в українській пресі, але коли більшовики зайняли Галичину, настала непевність, констернація серед насе- лення. В перших місяцях більшовицької окупації Митр. Андрей писав короткі послання і поучення: до духовенства, до монахів і мона- хинь, до дяків, до вірних, до української молоді, до абсольвентів Богословської Академії, до отців-катехитів, до сповідників та ін. і друкував їх на цикльостилі у «Львівських Архиєпархіяльних Відомостях» не більше ніж 200 примірників. Водночас доручав своїм священикам, до яких дійде число «Львівських Архиєпар- хіяльних Відомостей», переписувати його для своєї парафії, а по змозі і для кількох сусідніх 2 . До ці