Мартирологія Українських Церков Т. 2

єї справи він вернувся кілька місяців опісля, коли довідався, що «Львівські Архиєпархіяльні Відомості» (числа 9-12) не дійшли до великого числа духовенства. І тоді зобов’язував кожного душпастиря, до котрого дійде, щоб закомунікував відпис тих чисел сусідові 3 . Яку велику вагу присвя- чував Митрополит зв'язкові з своїми священиками, видно з заряд- ження, виданого ЗО травня (ст.ст.) 1940 року, в якому він уже під канонічним послухом зобов'язував священиків переписувати по- одинокі числа «Львівських Архиєпархіяльних Відомостей» 4 . СТВОРЕННЯ ЕКЗАРХАТІВ 1 СОБОРИ ЕКЗАРХІВ Тому що деякі наші священики і численні вірні в наслідок більшовицької окупації Галичини насильно опинились поза Га- лицькою митрополією, Митрополит Андрей намагався поширити свою апостольську й архипастирську працю і поза межі України і листом з 10 жовтня 1939 року прохав Апостольський Престіл виразного потвердження повновластей на таку працю, зокрема на утворення екзархатів, а водночас прохав і про наслідника на 1 Письма-пос лання Митрополита Андрея з большевицькоі окупації. Йорктон, 1961, стор. 1. 2 Грудень 1939 р. М.О. ч. 6: «До Духовенства. Не маючи змоги вибивати більше ніж 200 примірників Аєп. Від., мушу просити Всеч. ОО., до яких дійде число АЄВ., переписати його для своєї парохії, а по змозі і для кількох сусідніх... М.А.» Там же, стор. 5. 3 Там же, стор. 10. 4 М.О., ч. 86: «М.О. обов’язує під канонічним послухом, заприсяженим при рукоположенні, всіх священиків, які дістали чи то на цикльостилі відбиті числа «АЄп. Відом.» за X, XI і XII 1939, чи то відпис чисел за І, II, III і IV 1940 р., переписати ті документи і передати їх до відома найближчого сусіда. Коли хто зі священиків зробив це, є від того кано- нічного обов’язку звільнений щодо чисел ним переписаних і переданих». Там же, стор. 67. 200 Галицький митрополичий престіл. Не знав, коли прийде відповідь з Риму, бо кордони були вже замкнені і зв’язок з Римом був дуже важкий та небезпечний, Митрополит Андрей силою давніх прав києво-галицьких митрополитів, відновлених в 1907 році па- пою Піем X, встановив 9 жовтня 1939 року три нові екзархати, які охоплювали територію цілого СРСР, та іменував чотирьох екзархів, щоб дати можливість розвинутись майбутній апостоль- ській праці. До першого екзархату належали: Волинь, Підляшшя, Полісся і Холмщина з екзархом єпископом Миколою Чарнецьким. До другого належала Білорусія з екзархом отцем Антонієм Нєманцевичем. До третього належали: Росія і Сибір з екзархом отцем Кли- ментом Шептицьким. Четвертим була Велика Україна з екзархом отцем митратом Иосифом Сліпим — пізніше архиєпископом. Це історичне діло довершив Митрополит Андрей у перші дні більшовицької окупації Західньої України, намагаючись якнай- краще приготувати поле праці для голошення Христового благо- вісти в нових важких умовах і підготовки та пожвавлення унійної праці. Щоб забезпечити духовну опіку своїм вірним, що опини- лись на широких просторах більшовиц