Мартирологія Українських Церков Т. 1

висвячення і поставлення єпископів: в цій участі наочно виявилась би так бажана всім християнам єдність автокефальних Церков світу; коли ж істинні Хри- стові єпископи інших Церков не змогли через зовнішні 188 умови взяти участі в житті української Церкви, то лише маловіри можуть теряти віру в повноту і силу життя Св. Духа в Церкві і можуть не звертатися з молитвою віри до Отця Небесного про освячення обраного Церквою єписко- па. «Прозріте, день настав, змийте луду, будьте люди, а не посмішище ченцям» (Шевченко). Коли ясно стало вірним української Церкви, що й після упадку царсько-панської влади москвинська ієрархія не відмовляється від гноблення Церкви і від продовження гніту національного і соціального, тоді вірні почали єдна- ти парафіяльні церкви в єдину Всеукраїнську Церковну Спілку. Всеукраїнська Церковна Спілка утворила керівни- чий орган церковний — Всеукраїнську Церковну Раду. Всеукраїнською Церковною Православною Радою був скликаний в 1921 році Всеукраїнський Церковний Собор, який зібрався в храмі св. Софії в Києві. На Соборі були представники української Церкви зі всієї України. Раніш Рада, а потім Собор звертався до москвинської ієрархії з запрошенням відмовитись від системи панування єпископа над Церквою, від продовження системи російського імперія- лізму і гніту національного і соціального через церковні установи. Москвинська ієрархія не відмовилась від служін- ня мамоні і веліяру і через те стала сторонньою для Хри- стової Української Православної Церкви. На засіданні Собору екзарх московського патріярха Михаїл всенародньо відступив від Христової Церкви, об- стоюючи владу свою і московського патріярха, відмовив- шись від участи у висвяченні обраних Церквою єпископів. Не слухаючи голосу Церкви, голосу вірного народу, єпи- скопи москвинської ієрархії призначали своїх клевретів, оборонців стародержавних елементів Церкви, на єпископ- ські катедри України. Українська Православна Церква їх не визнає. Всеукраїнський Церковний Собор є ЦЕРКВА ЦЕРКОВ, зібрання представників церковних об’єднань зі всієї Украї- ни. Це — найвищий орган любови, єднання Христового, його зібрала любов до меншого брата, до Христа. Во ім’я Бога любови, Христа діяв Собор. Силою єднання з Христом, зі Св. Духом, по неложному обітуванню Христа, Всеукраїнський Церковний Православ- ний Собор, як вищий орган благодатного життя в Церкві Св. Духа, благословив обраних пресвітерів, протоієреїв на єпископське служіння і соборно помолившись, очистивши 189 душі сповіддю, з’єднавшись з Христом в таїнстві євхари- стії, вчинив церковне соборне єпископське рукоположення з участю соборного священства, всього святого Собору і великого числа вірного народу. Діло великої віри і любови, великої віри — бо то віра в Св. Духа життя і правди, віра в непреложність обітувань Христа; діло любови, бо Собор пішов на роботу визволен- ня з тьми неволі духа братів на Україні і по всьому світу. Відродивши ієрархію, чисту від с