Мартирологія Українських Церков Т. 1

лема знову стане на порядок дня в міжнародніх відносинах. З різних боків можна і слід провадити підготовчу працю в тому сенсі, щоб не повто- рився сумний досвід 1919-1920 р., коли українська політика не дала в руки українській стратегії максимуму тих засобів, за допомогою яких можна б було з більшим успіхом за- кінчити боротьбу нашу. В зв’язку з цим і підготовча праця на ґрунті церковно-релігійних інтересів серед созвучних 225 кругів може стати у великій пригоді і відограти велику позитивну ролю для нашої національної справи взагалі, а не лише для церковної. Хай Бог допоможе й Вам зробити на цьому ґрунті те, що в Ваших силах! Я персонально заінтересований в тому, щоб Ваші заходи в цьому напрямку були координовані з цілокупністю інших, може іншої натури, але однаково на- правлених на добро нашої Батьківщини. В зв’язку з цим я з охотою буду ділитись з Вами потрібними інформаціями, дотичними як нашої церковної справи, так і взагалі націо- нальної. З-поміж них уважаю потрібним поінформувати Вас перш за все про діяльність спеціяльного товариства католицького, заснованого в Парижі з метою пропаганди католицизму в Росії взагалі і на Україні зокрема. Це това- риство студіює сучасну ситуацію церковну на Україні, га- даючи, що умовини, утворені розгардіяшем політичним і безладдям церковним, сприятимуть поширенню католициз- му в нашому краю. З такою ж програмою прозелітизму своїх ідей на Україні носяться і євангелики, а їх агент, відомий Вам Крат, сидить тепер в Чехії і «працює» серед еміграції. Він так само носиться з широкими плянами «совращенія» українців на свою віру. Коли сюди додати консервативизм більшости укр. духовенства і його «вірність» старій московській Церкві, — то ті перешкоди, якими засіяно шлях дальшого розвитку Української Авто- кефальної Церкви, виростають в досить поважну силу. Інформації митрополита Василя Липківського про скріп- лення Автокефальної Церкви приймаю з певним застере- женням: 2000 парафій — це занадто мала пропорція в порівнянні з цілою Україною, тоді як число єпископів — занадто велике. На мене справляє все це враження про малий порівнюючи розгін нашого церковного руху і про обмеженість тої енергії, якою володіють автокефалісти в своїй дальшій «експансії». Можливо, що політика більшо- вицького уряду багато шкодить і ставить поки що непо- боримі перепони, але трохи знаючи і персональний склад єпископату українського і вартість провідників церковного руху, я приходжу до висновку, що з тими даними, якими сьогодні розпоряджає Церква українська, їй далеко ще від того, щоб зайняти на Україні домінуюче становище. Зо- крема Автокефальна Церква майже нічого не видає, ні книжок, ні періодичних органів, ні взагалі ніякої літе- ратури. Можливо, що й тут більшовики заважають. Тоді варто би було цю справу організувати закордоном і в умовинах вільних організувати видавництво церковної лі- 226 тератури, коли видавати останню заборонено більшовика- ми. В кожному разі спра