Мартирологія Українських Церков Т. 1

найперше до народу україн- ського, до його тяжкого минулого й славного прийдешньо- го; буду кликати Вас відкинути ганебну байдужість до своєї рідної матері й любов’ю своєю залікувати її рани, обтерти її сльози; буду кликати Вас до захисту Вашого природ- нього права молитись Господу Богу на своїй рідній мові, в своїх рідніх храмах; але ж буду й стримувати Вас у цій боротьбі, щоб Ви з боротьбою сполучили обережне став- лення до таких самих прав братів Ваших, що ще не з Ва- ми зараз, що ще блукають чужими шляхами; буду благати Вас виховувати дух терпимости до інших церковних течій, інших релігійних угруповань, до людей іншого, ніж, Ви світогляду, щоб не почути від Ісуса Христа слів докору, що почули апостоли: «Не знаєте, якого Ви духа»; дух лю- бови й прощення, а не помсти нехай панує в серцях Ваших, бо по тому пізнають люди, що Ви діти української Церкви, що Ви члени сім! Христової, коли любов будете мати поміж себе і коли цю любов будете поширювати навколо себе. Любі брати мої, почесні ієреї Божі! Ви поставлені на діло будування церковного життя народу нашого. Ви ті сіячі, що послав їх Господь на ниву Свою; Ви і женці, що маєте пожати посіяне. Ідіть же, не лінуючись, на ниву Христову, сійте чисте зерно правди Христової, сійте ро- зумне, добре, вічне, не чекаючи, що спасибі Вам скаже сердечно наш народ. Повна Ваша кошниця словом Христо- вим. Беріть його відти щедрою рукою. Не бійтесь, що спустіє кошниця. Не бійтесь, що сили не хватить для діла святого. Господь допоможе. Але ж, коли поле велике, коли бур’яном воно поросло, коли ворог толочить і псує Вашу ниву, коли слабі Ваші сили й потрібна Вам буде допомога братня, ідіть за нею до мене. Ідіть і тоді, коли радість на серці, коли й горе охопить, коли провинились і ждете покути, ідіть і тоді, коли похвали заслужили. Не батьком, а братом для Вас хочу бути. Будьте братами й Ви! З любов’ю, з довір’ям поставтесь до мене, бо то є єдина умова, що при ній можу бути корисним для Вас. Почесні отці благовісники! Любі брати члени районових церковних і парафіяльних Рад! І Ви є ті, що відповідаєте 243 за життя Церкви. І з Вами я хочу й повинен мати тісний постійний зв’язок. Лише при Вашій допомозі я можу ви- конати свій святий обов’язок догляду за життям парафій. Допоможіть же мені в моїй праці. Не за страх, не за гнів, не за вдячність, а з любови до Бога й до діла святого ставайте на спільну працю. Любі діти святої Церкви нашої, члени Христових гро- мад українських! Надзвичайний момент переживає наш нарід: момент боротьби за краще прийдешнє, за вільне життя, за братерське єднання людей і народів. Надзвичай- ний момент переживає й Церква наша свята. В боротьбі вона відродилась, в боротьбі з стародавнім ворожим на- сильством, з безладдям церковним, в боротьбі з марно- вірством, лжевірством, безвір’ям. То Ви вели цю боротьбу, то Ви ясно сказали: «Хай живе наша Церква», то Ви дали сили Вашим обранцям від Вас і [щоб] за Вас творити діла відродження Цер