Мартирологія Українських Церков Т. 1

не було фізичної змоги зробити більше, ніж зроблено. А до того ж ще й технічні засоби канцелярії занадто обмежені, бо сучасна праця канцелярії ВПЦР настирливо вимагає другої друкарської машинки, другого діловода і, я би сказав, 315 розподілу канцелярії на окремі відділи (видавничий, адміністра- ційний, фінансово-господарчий), і тому при складанні кошторису на майбутній рік треба обов’язково вже збільшити персональний склад технічних співробітників канцелярії принаймні на 2-3 душі (друкарщиця, діловод). Мандатна Комісія заявляє про поповнення Великих Зборів новоприбувшими 4-ма членами Зборів, а всіх членів 115. Перерва на обід до 5-ти год. вечора. 12-го травня 1927 року о 5-й год. вечора Головує В.М. Чехівський Продовження доповідей про сучасний стан Церкви — Президії ВПЦР. Перше слово належить Гол. Президії ВПЦР єп. П. Ромоданову Єп. П. Ромоданів: Своїм вступним привітальним словом я хотів висловити від Президії ВПЦР не тільки привітання, але й хотів пояснити, хотів освітлити те, що здасться таке ясне, але не зовсім. Суперечності Церкви до життя мабуть не в одного забрали й не одну безсонну ніч, щоб оформити все те, що об’єднало всіх нас, — і друга мета — одтягти вас від дріб’язкового, що є в нашому житті, а напра- вити до вищого, до життя згідно з заповітами Христа, до звер- шенства. Я бачив споріднення в деяких доповідях, як Лубенської й Уманської Церков, що багато зробили для підвищення життя християнського. Установивши зв’язок Церкви й життя, одухотво- рення життя християнством, Церква наша поклала в основу жит- тя віру. Цим і керувалась Президія ВПЦР у своїй роботі. Маючи силу материнську, ВПЦР констатує велику просту віру нашої людности. Освітлення віри, чи то вольовими, чи розумовими здібностями — це було завдання Президії ВПЦРади. Освітлення й піднесення основ віри — було основою праці ВПЦР. Обходячи все дрібне, мінливе, ВПЦР використовувала великі здібності на- шого люду для підвищення його духовного життя. Ми боролися з змішуванням національного шовіністичного з суто-церковним. Президія ВПЦР мала багато сутичок у виявленні чистого розу- міння соборноправности, — нарід наш ще не досить уявляє ці підвалини соборноправности, і сам здебільшого перейняв владу єпископів колишніх до себе. Коли громади вносили [мо]мент примусового елементу, всі члени ВПЦР, на чолі з Найпочеснішим о. Митрополитом, оберігали Церкву від неправдивого тлума- чення цієї соборноправности. У випадках приниження духовенства до положення наймитів, — ВПЦР підіймала їх до належного 316 положення священнослужителя. Порушення соборноправности священству з периферії досить відоме: як воно гальмувало справу нашу церковну, скільки приходилось відігравати Президії ВПЦР ролю сватів між священнодіячами і представниками парафії. Тяжка це роля. Завдяки тому, що ще не проведено пляново в життя цих чистих принципів, ми маємо факт неупорядкованости життя церковного в багатьох округах, як Кам’янеччина, Моги- лівщина