Мартирологія Українських Церков Т. 1

і т. ін. Захоплення висвяченням, як найбільше, єпископів, щоб вони зайнялися своїми роздрібленими округами, — не дає бажаних наслідків. Ті великі колективні одиниці, що їх возглавляв відповідний єпископ, й осталися великими, і навпаки — малі залишилися малими. Дріблення не має ніякої рації: це значить обезсилювати життя сильних округ на менші й слабші. Творчість українського люду викликана життям, байдужість до церковного життя зникає, ми — легальні. Великі можливості лежать перед нами. Вимоги культурні, освітня справа збуджена, — і ВПЦР не може спати, — їй треба задовольнити ці прагнення периферії, — інакше енергія ця може вилитись у щось небажане. Дяка нашим попередникам за те, що вони зробили в організаційному від- ношенні. Були помилки, бо ми не є безгрішні папи, — але все таки помилки виправляються. Бажання упорядкування — не є бюрократизм. В інших галузях життя Президія не мала ніяких сутичок з периферією. Маємо велику підтримку в ідеології, а також і матеріальну підтримку. Процес приєднання ДХЦ до УАПЦ проходить. Тільки дехто з священства ДХЦ, бажаючи зберегти своє отаманство, не зовсім погодився з тими принципами поєднання, що їх висунули Великі Покрівські Збори. Білоцерківська Олександрівська парафія — люди наші, а священнодіячі... Кепсько стоїть справа з вищими керівниками брацтва ДХЦ: П. Тарнавським, В. Бржосньовським і іншими єпископами. Принципово їх було допущено до поєд- нання, коли ними буде виконано всі формальності переведення порядку вступу до складу УАПЦ. Деякі формальності членами колишньої ДХЦ не виконані; особливо звертає на себе увагу небажання єпископів колиши. ДХЦ підлягати ухвалам Президії ВПЦРади про неприпустимість залишення деяких священнодіячів ДХЦ на місцях попереднього їх служіння. Деякі ДХЦісти від- мовилися, за винятком єпископа М. Ширяя, що погодився поїхати до м. Любеча і послужив піст і Великодні свята, а зараз від- мовляється від праці надалі в Любечі. Значить, ми й тут поми- лились в тім, що можна збільшити склад наших братів влиттям з ДХЦ священства. Окремо стоїть справа арх. Пивоварова, що хоче приєднатися до складу духівництва УАПЦ. Відомості про життя УАПЦ в Америці даються допо- відачем по інформаціях Архиєпископа Американського та Канадійського Всечесного Івана Теодоровича, що одержані ВПЦРадою 14. III. 1927 р. УАПЦ в Америці складається з 317 2-х частин: перша — з парафій в Сполучених Штатах Америки (11 парафій до приїзду всеч. о. І. Теодоровича, 17 ним приєднано і наново організовано, — разом 28), друга приблизно з 120 парафій в Канаді. УАПЦ Америки — в процесі організації. Темп церковного життя приспішений, увагу УАПЦ приковують ускладнення її взаємовідносин з уніятською Церквою. Американська УАПЦ живе настро- ями Галичини, де глибокі розходження між офіційною Церквою й вірними українцями. Конкордат Римського па- пи з Польщею віддав уніятську Церкву на політичні послу- ги імперіалістичним планам Польщі, нав’язуючи й укра- їнцям-християнам