Мартирологія Українських Церков Т. 1

лежної орга- нізації церковного керівництва, перенісши керівний осере- док і єпископську катедру до м. Білої Церкви. Катеринославська Церква своїм представником на Ма- лих Зборах мала єпископа Всеч. о. Володимира Бржосньов- ського. Довгі шукання єпископа, розділення активу цер- ковного на групи в залежності від різних поглядів на особу єпископа і симпатій до деяких єпископів не перешкодили Дніпропетровській Церкві майже одноголосно обрати на останньому Соборі, що відбувся 22-23 лютого, ц.р. своїм єпископом Всеч. о. Володимира Бржосньовського. Малі Збори висловили повну певність, що Дніпропетровська 354 Церква нарешті знайде задоволення й заспокоєння під ду- ховним керівництвом Всеч. о. Володимира. Роменська Церква теж доповіла через свого представ- ника, що у неї відбувся Округовий Собор 22-23 лютого, ц.р., що Собор, після звідомлення Всеч. о. Конона Бея перейти на працю до Ромен, залишивши Прилуки, обрав своїм духовним керівником Всеч. о. Миколу Ширяя, і пе- реобрав ту ж саму майже Президію Окрцеради. Роменська Церква, здається, перша перевела перевірку персонального складу духівництва. Невелика по кількості ця Церква може бути міцною й гарною, коли дасть змогу єпископові пере- бувати в Ромнах, для чого він повинен бути і настоятелем Роменського собору. Така воля Роменського Округового Собору. Харківська Церква помалу набуває все більшого зна- чення для УАПЦ. Перше для цього спричинялось те, що вона мала своїм осередком Харків — столицю держави української, що там був правопорадник УАПЦ. Тепер до цього приєдналось перенесення до Харкова і видання жур- налу нашого «Церква й життя». Харківська Округова Рада взяла на себе великий тягар, але має право вимагати й вимагає, аби вся Церква допомогла їй тягар нести, давала і передплатників для журналу і співробітників для нього. В житті Харківської Церкви мав місце факт виходу з складу духівництва УАПЦ та зречення дияконського сану колиш- нього Голови Президії ВПЦР В. В. Потієнка. Перебої в житті Харківської Церкви, що мали місце раніше, здається доходять до кінця і вона, маючи здорову по свідомості й побожності осередкову громаду, маючи талановитого ду- ховного керівника Всеч. архиєпископа Івана Павловського, дає надію на життя спокійне і нормальне. Кам’янецька Церква своїм представником на Малих Зборах мала Всеч. архиєп. о. Миколу Пивоварова. Видатна працездатність архиєпископа дала йому змогу зорганізу- вати на Кам’янеччині із розкиданих там укр. парафій цілу церковну одиницю, що має свій керівний орган, виконує свої матеріяльні обов’язки, збирається на пастирські на- ради і пленуми, словом стає на ноги. Мало цього, Кам’я- нецька Церква має те, чого не мають інші Церкви: гарно поставлену інформаційну справу. Є небезпека, правда, в тому, що тут виявляється більше працездатність єпископа, ніж активність самої Церкви. Ніжинська й Чернігівська Церкви об’єднані під духов- ним керівництвом Всеч. о. Олександра Червінського. До- 355 сить