Мартирологія Українських Церков Т. 1

чівщині, прийшлось мати діло з парафіями, що систематично ухи- ляються від виконання своїх матеріяльних обов’язків перед осередковими органами УАПЦ, робити їм відповідні за- уваги і застереження. В невиразному стані перебуває Церква Шепетівська. Вона не має змоги мати свого єпископа, не має і цілком працездатної Президії Округової Ради. Малі Збори все ж таки не погодились з думкою архиєпископа Феодосія про потребу розділення цієї Округової Церкви і приєднання одної частини до Церкви Бердичівської, а другої до Прос- курівської. Навпаки, Збори визнали потрібним зміцнити цю Церкву, надавши їй, коли буде змога, єпископа, а тим часом доручити архиєпископу Феодосію віддати більше своєї уваги цій Церкві. Вінницька Церква — одна з більших і кращих частин УАПЦ. Благовісницька праця Всеч. архиєпископа о. Кос- тянтина Кротевича, організаційний хист і правдиво постав- лена праця Президії Окрцеради дають право Малим Збо- рам бути спокійними за життя цієї Церкви і висловити своє задоволення її працівникам. З задоволенням прийняли Малі Збори і доповідь голови Президії Київської Окрцеради, що відзначив закінчення організації єдиної округи під керівництвом одної Окрце- ради і архиєпископа о. Костянтина Малюшкевича без роз- 353 ділення на міську й сільську Церкви, збільшення кількости парафій за рахунок інших церковних течій, переведення пастирських нарад, організацію нового великого району Києво-Солом’янського, певне оздоровлення Церкви і т.д. Хоч це найбільша Округова Церква, але лише відсутність відповідних священиків являється перешкодою до її даль- шого поширення. Лубенська Церква давно вважається цілковито органі- зованою, свідомою, гарною частиною УАПЦ. Тут корис- тується любов’ю і повним авторитетом духовний керівник архиєп. о. Йосип Оксіюк, тут є повна однодумність Пре- зидії з своїм архиєпископом, відбуваються пастирські на- ради, є правдиво поставлений спосіб поширення богослуж- бової книжки, є інформування парафій про життя УАПЦ і працю Президії. Єдина небезпека для цієї Церкви — мож- ливість залишення її архиєпископом Іосифом, що його за- прошує до себе Полтавська Церква. Полтавська Церква давно живе без єпископа після від- їзду до Одеси Всеч. о. Юрія Жевченка. На Полтавщині характерним церковним явищем є Булдовщина. Ця течія подекуди пробує вести боротьбу з нашою Церквою. Не маючи певного авторитету в очах народу і не утворюючи небезпеки для нашої Церкви, вона все ж таки заставляє Президію Окрцеради стежити за її заходами щодо руйну- вання наших парафій і прискорити справу запрошення до Полтави єпископа. Переговори з Всеч. о. Петром Ромо- дановим в цій справі не дали Полтаві бажаних наслідків, і тепер вона покладає всю надію на Всеч. архиєп. Йосипа Оксіюка. Життя Полтавської Церкви не занепало. Там гарні, свідомі, побожні й працьовиті священики та добре зорганізовані релігійні громади. Білоцерківська церква, досить велика по кількості па- рафій, лише тепер має змогу приступити до на