Мартирологія Українських Церков Т. 1

тного енергійного єпископа Всеч. о. Юхима Калішевського, має досить високі культурні сили. Зв’язок з Президією ВПЦР через надсилку протоколів держить ретельний. Пленум висловив надію, що ця Церква повинна і матеріяльно підтримати Президію ВПЦР, як робила це вона в попередні роки. Другий день праці Пленуму пройшов у заслуханні від- читних доповідей про стан УАПЦ і працю Президії від 2- го ВПЦСобору. Особливо яскравою, пройнятою любов’ю до діла Бо- жого і сердечним відношення до працівників Церкви, була доповідь Найпочеснішого о. митрополита Миколи Бо- рецького про духовне керівництво УАПЦ. В своїй доповіді о. Митрополит говорив, що йому треба було перш за все почути, що Церква сама про себе говорить, треба було «прикласти вухо до неї, до її серця, до її всього організму і вислухати його». Єпископські наради і наради пастирські, що провадив о. Митрополит, змалювали йому сумне по- ложення в Церкві цих працівників її. «Це слуги за все, без догляду й допомоги». «Самотність, знесилення, безпорад- ність, байдужність. Закинуті в глухі села, відірвані від світла й тепла культурного життя, а найбільше загнані і забиті так званим „правом соборноправности”, яку в уяв- леннях людських із дорогоцінного дару Христового злі елементи нашої Церкви перетворили в безмежну сваволю» — от стан нашого ідейного священства, змальований устами самого священства. Вітаючи церковну соборноправ- ність в межах зазначених для неї Святою Церквою на тих чи інших Соборах, іменуючи її великим даром в Церкві Христовій, основою її організації, підвалиною її сталої вічно єдиної думки, волі, почуття, якорем спасіння в трудні часи її бурхливого життя. О. Митрополит застерігає проти 357 неправдивого розуміння соборноправности і використання її не на благо, а на зло і кличе до рішучої боротьби з тим церковним свавільством і тією церковною розбещеністю духа, коли великий дар Божий повертається в зброю і засіб до панування в Церкві Христовій цілком нецерковних еле- ментів. Ви погляньте, каже о. Митрополит, які наслідки дає ця соборноправність в тих округах і тих парафіях, які в розв’язанні церковних питань використовують не думку церковної громади. Ви погляньте, до чого зводиться право соборноправности, коли в обранні парафіяльного свяще- ника чи округового єпископа керуються не християнськими принципами, шукають і обирають собі не пастиря доброго, що «душу свою покладає за овець своїх», а людину ви- ключно від «світу цього» бравого і горластого, щоб далеко було видко, було чути. Зупинився о. Митрополит на характеристиці тих окре- мих частин нашої Церкви, що встиг з ними ознайомитись. Свята Софія — катедра Митрополита. Спочатку о. Митро- политові тіло громади св. Софії нагадувало «бурхливе тіло Церкви Царгородської за часів служіння св. Івана Золото- устого. Різнобарвна, велика громада святої Софії невираз- ністю духа свого надто утруднювала мій і без того стом- лений дух. Але з свят Різдва Христового воістину спокій, про який с