Мартирологія Українських Церков Т. 1

півала свята Церква, зійшов на мою душу. Гро- маду св. Софії ми хотіли б охарактеризувати просто: вона любить Христа і шукає щирости. Нехай же живу святу Софію навіки зберігає Господь». Оглядаючи далі життя Церкви Харківської, особливо громади св. Миколаївського собору, Черкаської, Конотоп- ської, Глухівської, Лубенської і Вінницької, о. Митрополит дає коротку, але яскраву характеристику цих Церков в їх осередках, повне виявлення любови до них і пошани до окремих громад і видатних діячів їх. Охопив думкою своєю о. Митрополит духовне життя і тих частин нашої Церкви, що їх ще сам не відвідав, але душею з ними з’єднався: Церкви Північно-Американської, що хоча й має деякі перебої, але стоїть добре, і Семирі- ченської, що потребує зараз свого єпископа і шукає його. Спинив доповідач свою увагу й на закордонних братах наших по вірі, що тяжать до УАПЦ і особливо на тих братах українцях, що розкидані по всьому світі, і що пе- ребувають під владою Польщі, в Галичині, Волині, Під- ляшші, на Уграх і т. ін., і висловив думку, що до всіх їх треба було б звернутися зі словом нашої матері Церкви і 358 закликати їх до душевного спокою, віри та поєднання з нашою УАПЦ, а також послати до Европи окремого на- шого єпископа, який міг би задовольнити потреби закор- донних братів в Европі. Турбуючись справою богослуження в нашій Церкві і дбаючи про те, щоб тут все було «благообразно й по чину», в той час, коли практика дає різні форми служення і різні особливості в різних місцях, о. Митрополит зазначив, що по його проханню Всеч. архиєпископ о. Йосип Оксіюк погодився прийняти труд по упорядкуванню богослужбо- вого чину в нашій УАПЦ, що він же має звернути увагу і на так звані проповідницькі відправи: «Визволення» і «Сло- во Хресне». Закінчуючи доповідь о. Митрополит пропо- нував Малим Зборам список кандидатів на єпископське служіння в УАПЦ, зробив загальний висновок про перспек- тиви для УАПЦ, і каже, що не зважаючи на всі перешкоди до набуття повноти суто-християнського життя в Церкві нашій, вона вже давно живе ним і це іменно склало їй славу Церкви Христової. Далі о. Митрополит доповідає про завітання до нього представника Синодальної Церкви на Україні митрополита Київського Інокентія. Митрополит Інокентій надіслав на ім’я «Его Високопреосвященства митрополита Николая Борецького» листа, що в ньому по службовій справі просив визначити час для свого завітання до о. Митрополита. «Побачення моє з митрополитом Інокентієм, доповідає о. Митрополит, відбулося 17 лютого в моїй кімнаті при приміщенні канцелярії ВПЦР і перевелося з відома Пре- зидії ВПЦР і по моєму бажанню і запроханню, в присут- ності Всеч. архиєп. Костянтина Малюшкевича. Зустріч і розмова наша з митрополитом Інокентієм носила характер цілком братерський і тривала біля двох годин. Не відки- даючи по суті принципу поєднання всіх православних течій на Україні в одну УАПЦ, ми все ж таки не знайшли вчасним поєднатися з Синодальною Церквою в даний мо-