Мартирологія Українських Церков Т. 1

. В той час УАПЦ (УПЦ) мала біля 300 парафій і десять єпископів: митр. Іван Павловський, архиєп. Костянтин Малюшкевич, архиєп. Йосип Оксіюк, архиєп. Юрій Міхновський, архиєп. Феодо- сій Сергіїв, єп. Максим Задвірняк, єп. Юхим Калішевський, єп. Володимир Самборський, єп. Микола Карабіневич, єп. Конон Бей і єп. Володимир Бржосньовський. Після погрому УАПЦ впродовж 1930 р. в грудні того ж року радянська влада дозволила скликати надзвичайний Собор і наказала викинути з назви Церкви слово «авто- кефальна». На зміну ставлення влади до УАПЦ вплинули зовнішні обставини, особливо протести в Канаді і США проти жахливого нищення УАПЦ. Надзвичайний Собор відбувся 9-12 грудня 1930 р. в Харкові. На ньому були присутні майже всі вищеназвані єпископи, духовенство і мала кількість мирян. Від мирян найбільше було представників св.-Миколаївської парафії Харкова. Причина малої кількости мирян була зумовлена страхом перед владою. Як відомо, на кожному Соборі були представники ДПУ (пізніше НКВС). Тому головний тягар керування УАПЦ прийшлося нести єпископам і ду- хівництву. На митрополита Харківського і всієї України на цьому Соборі було обрано архиєп. І. Павловського, його ж обрано й головою Всеукраїнської Православної Церковної Ради. Паніматка Віра Кохно Валентин Кохно Опубл. у кн.: «Ювілейний календар УАПЦ на 1971-ий Рік Божий». Чікаґо, «Православний українець», 1971, стор. 39. Уривок зі спогаду «Тре- тій митрополит УАПЦ Іван Павловський». 406 ДІЯЛЬНА ХРИСТОВА ЦЕРКВА (ДХЦ) СПРОБА РОЗБИТИ УАПЦ Крім прямої кампанії проти УАПЦ, яку провадила радянська влада, вона докладала зусиль для розкладу Церкви зсередини. Одним із заходів у цьому напрямку була підтримка розклад- ницької « Діяльної Христової Церкви », створеної 1924 року ко- лишнім головою ВПЦРади Михайлом Морозом та кількома єпископами. На своєму з їзді в жовтні 1925 року організатори ДХЦ зробили спробу захопити владу в УАПЦ, вибравши власну ВПЦРаду, як нібито її правний керівний орган. Одначе, вони зустрілись з одностайною і стійкою позицією діячів УАПЦ, і після трирічного розколу ДХЦ самоліквідувалась, а більшість її єпископів, священиків і парафій повернулись до УАПЦ. В цього болючого періоду в житті УАПЦ збереглося кілька документів, які ми наводимо нижче. [52] ТЕЛЕГРАМА ДХЦ УРЯДОВІ УРСР ГОЛОВІ ВЦВК ТОВ. ПЕТРОВСЬКОМУ, ГОЛОВІ РАДНАРКОМУ ТОВ. ЧУБАРЮ, ГОЛОВІ НКВС ТОВ. БАЛИЦЬКОМУ «Діяльно-Христова Церква», вітає у Вашій особі селян- сько-робітничий уряд України за надання права віруючій людності вільного впорядкування свого церковно-релігій- ного життя й просить прийняти щире запевнення в тому, що УАПЦерква в особі Братства та його виконавчого органу ВПЦРади, що обрана цим з’їздом 20. X. 1925 р. і в сучасний мент являється єдиним правомічним керуючим органом в українській Церкві, буде прагнути до здійснення соціяльної правди на Україні, заповіданої Христом. 21. X. 1925 р. [Голова президії з'їзду єп. П. Тарнавський ] Опуб. у статті: