Мартирологія Українських Церков Т. 1

я в УАПЦ Братства ДХЦ в сучасних умовах життя Церкви не є потрібне. Зарахування до складу УАПЦ парафій, що рахують себе належними до ДХЦ, бажане. Для цього за- значені парафії повинні оформити справу через свої за- гальні збори і протокольну постанову про зарахування їх до У АП Церкви. Зарахування священнодіячів теж бажане, але вони самі повинні звертатись з заявою про зарахування їх до відповідних керівничих органів УАПЦ (єпископи до ВПЦРади, священики до Окр. Церк. Рад). ВПЦР звернеть- ся до всіх парафій і священнослужителів Братства ДХЦ з закликом про повернення їх до УАПЦ. [29. X. 1926 р.] Опубл. у кн.: І. Власовський «Нарис історії Української Православної Церкви», том. IV, частина І, Н.Й.-Б.Б., УАПЦ у США, 1961, стор. 191. Уривок з протоколу Великих Покрівських Зборів 28-28 жовтня 1926 р. 410 Н«стор Шараіаський Архмспископ Київський, заступник Митрополита Київського і всісї України (1921-1927), Нар. 1845 р., помер у Кисті 29 асовтма 1929 р. 411 Іоаи Теодороаич Архиспнскоп Подільський і Вінницький (1921-1924), пізніше Митрополит УГПЦ ■ Канаді і УПЦ у США. Нар. 6 жовтна 1887 на Волині, помер З травна 1971 р. у США. 412 РОЗДІЛ V ПЕРЕСЛІДУВАННЯ УАПЦ РАДЯНСЬКОЮ ВЛАДОЮ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ УАПЦ РАДЯНСЬКОЮ ВЛАДОЮ Відроджена у 1921 році Українська Автокефальна Православна Церква проіснувала приблизно 15 років. Але, живучи і провадячи свою діяльність в країні під владою атеїстичного більшовицького режиму, одним з гасел якого була нещадна боротьба з релігією до повного її знищення, вона лише дуже недовгий час втішалась вільним, без урядового утручання і утисків, життям. Фактично, спочатку існування незалежної Української Православної Церкви було навіть вигідним для влади, бо це послаблювало Російську Православну Церкву на Україні. Але її поблажливе ставлення припинилось з моментом усвідомлення швидкого зросту відрод- женої Церкви та її широкої популярности серед мас православних українців. Вже в березні 1922 року речник влади, письменник Василь Еллан (Блакитний) намагався пов’язати УАПЦ з урядом УНР на еміграції, а в червні того ж року обвинуватив УАПЦ та її діячів у причетності до «кристалізації сил куркульської контрреволюції під банями завойованих церков» і плануванні «одвертого наступу на наші радянські фортеці». Це були перші постріли в неоголо- шеній владою війні проти Церкви, яка вже ніколи не припинялась аж до повного її знищення. У 1924-26 роках комуністичний режим підтримував Діяльну Христову Церкву (ДХЦ), створену групою діячів УАПЦ з метою розколоти Церкву і перебрати в ній владу. Ця спроба не вдалась лише тому, що їй рішуче протиставились більшість єпископів і парафій УАПЦ. Навесні 1926 року почались арешти провідних діячів Церкви, серед них архиєпископа Олександра Ярещенка, тодішнього голови ВПЦРади протодиякона Василя Потієнка і самого митрополита Василя Липківського. Архиєпископа Яре- щенка заслали до Ташкенту, звідки він уже не повернувся; митро- полит