Мартирологія Українських Церков Т. 1

ий «Історія Укра- їнської Православної Церкви», розділ VII. Копія машинопису з допискою «єп. Мстислав Скрипник, 1942». — Архів УАПЦ у США, Бавнд Брук, Н. Дж. 422 ПЕРШІ ПОСТРІЛИ ВЛАДИ В БІК УАПЦ Радянська влада з тактичних міркувань дала в 1921 році дозвіл на відродження У АП Церкви, але аж ніяк не мала наміру зробити в її випадку виняток із своєї загальної мети — повного знищення релігії у всіх її проявах. Не минуло й пів року після Першого Всеукраїнського Православного Церковного Собору , як харківські «Вісті» надрукували статтю письменника Василя Ел- лана ( Блакитного ) « Церква чи щось інше?», в якій він, віддзерка- люючи офіційну лінію, висловлює погляд про можливість зв’язків УАПЦ з урядом УНР на еміграції (в дійсності діячі церковного відродження 1921 року діяли без жодної пов’язаности з УНР, намагаючись розбудувати незалежну Українську Православну Церкву в рамках законів радянської держави ). У другій статті, « Зле приладжена мошкара», опублікованій три місяці пізніше, Блакитний уже виразно обвинувачує УАПЦ в контрреволюцій- них тенденціях і плянуванні наступу на «радянські фортеці». Обидві статті, які первісно були надруковані у «Вістях ВУЦВК», поміщено у двотомному збірнику творів Василя Ел- лана ( Блакитного ), Київ 1958, т. 2. На цьому місці передруко- вується друга стаття. [56] ЗЛЕ ПРИЛАДЖЕНА МАШКАРА «Комуністи хочуть досягти комунізму, щасливого життя для людства через партію, ми ж проповідуємо комунізм в церкві». Такий зміст демагогічних промов автокефалістів, коли вони збивають собі капітальчик популярности серед ро- бітничо-селянських мас. О, вони знають, що одвертими виступами проти комунізму, проти радянського ладу по- пулярности серед робітників і селян не здобудеш — а імен- но їх потрібно піймати в свої мережі ідеологам «україн- ської народньої»... поки що «церкви», а по суті «республі- ки», — їх, а не кого іншого, бо базарники й куркулі без зайвих слів підтримають «народню церкву». Але машкару «майже комунізму», яку натягли на кле- 423 рикально жовто-блакитне обличчя української автокефаль- ної церкви «майже комуніст» Чехівський вкупі з «україн- ським комуністом» — «всечесним архиєпископом» Олексієм Ярещенком, зле приладжено, й вона почала сповзати, як тільки дійшла справа до діла. На всеукраїнському зборі автокефалістів, після виступу відомого колись прем’єр-міністра УНР — «майже кому- ніста» й вже в усякому разі «соціял- демократа» Чехівського було відкинуто пропозицію групи «єретиків» про закриття монастирів. Аякже! Де ж би виховувалися кадри обмеже- них, задурених жерців нового клерикалізму, як не в добре одгороджених від тлетворного повітря громадського життя монастирях! Другий «жрець науки» (Чехівський не тільки політик — він же й «професор» трохи не богословія), — професор Данилевич на тому ж соборі виступив з доповіддю про потребу встановлення святкових днів для ушанування... не свят науки, як можете подумати ви, припустивши, що про- фес