Мартирологія Українських Церков Т. 1

вищої Церковної Ради. § 14. Священний Собор єпископів і Найвища Церковна Рада подають на черговий Всеукраїнський Собор пляни, проекти й законопроекти й звіти з своєї діяльности. IV. § 15. Українській Державі належить право контролю над витратою сум, які відпускаються з державної скарбниці і догляд за закономірною діяльністю органів церковної управи з погляду відповідности її державним законам. § 16. Представником Православної Церкви в Державі Українській і посередником між Церквою і державою явля- ється митрополит Київський, як голова всіх органів Най- вищої Церковної Управи. § 17. З боку Держави Української посередником між державою й Церквою є міністр ісповідань, який повинен бути православної віри. § 18. Митрополит Київський і Галицький бере участь в найвищій репрезентаційній державній установі. § 19. Цей статут тимчасової Найвищої Церковної Упра- ви Православної Церкви на Україні перш, ніж його буде затверджено Святійшим Патріярхом, подається на ухвалу Верховної державної влади з погляду відповідности дер- жавним законам. 9 липня 1918 р. Опубл: Дмитро Дорошенко «Історія України 1917-1923». Том II. Укра- їнська Гетьманська Держава, 1918. — Ужгород, 1930, стор. 328-330. 46 П МОЛИТОВНЕ ВШАНУВАННЯ ГЕТЬМАНА ІВАНА МАЗЕПИ В КИЄВІ У національному, релігійно-церковному й політичному само- усвідомленні українського народу велике значення мало органі- зування панахиди по гетьманові Іванові Мазепі та маніфестації в його честь біля собору св. Софії в Києві. Панахида відбулася у 209 річницю Полтавської поразки. Після понад двісті річного проклинання гетьмана Мазепи в усіх цер- квах України, це вперше його урочисто вшановано в столиці України. Участь в панахиді сп. Назарія — це приклад пристосовниц- тва ієрархів Православної Церкви на Україні в ті часи. Панахида відбувалася за влади гетьмана Павла Скоропадського, і єп. Назарій, керуючись обставинами часу, не завагався очолити панахиду по гетьманові, який вважався зрадником і лютим ворогом Росії. Але вже на початку наступного року той самий єп. Назарій категорично відмовив православним українцям Києва в їхньому проханні про вживання української мови під час Страсних і Великодніх відправ. 10 [1918 року] липня відбулася на цвинтарі собору св. Софії урочиста панахида по рабу Божому гетьманові Іва- нові в перший може — принаймні прилюдно — раз після великої трагедії українського народу під Полтавою та тра- гічної смерти її головного діяча на чужині, в Бендерах. Більш двохсот років на Україні примусом відправлялися урочисті молебні з подякою за те, що разом з козацькими трупами засипано в могилі під Полтавою волю України, що силою хитрощів, лукавства та підкупу, а на полях Полтави й збройною силою, ідея московського центра- лізму на довгий час перемогла ідею державно-політичного, а разом з тим і культурного саморозвитку українського народу. Замість плачу — сміх, замість суму — злі радощі переможця, замість «вічної пам’яти» рабу Божо