Мартирологія Українських Церков Т. 1

кі людські катування. Експлуатують нас, по звірячому поводяться, морять голодом... Ну, це... фі- зичне насилля... Я розумію... це знищити фізично нас... розумію... Але... але... знущатись над моєю совістю, чіпати релігію, під багнетом примушувати мене вислухувати, як хулять, поганять мою святиню, мою душу — церкву... це... це... в історії нечуване тиранство... це... це... Сльози йому залили, забили дух. «Правда. Це подвійне катування. Такого, закону нема і в Усевлоні» — відважилося кілька голосів. — А ну там, тіха. А ти, старік, іді, умойся, а потом в карцер пайдьош, помолішся себе там втіхомолку. Там тебе будєт святая святих. — За іцо ж людину в карцер? Що правду сказав? Це ж... — не стерпіло ще більше голосів. — Малчать. Кто там хочет в карцере малітся? Тішина абсолютная! Сєйчас будєт антіреліґіозная декламація. І пішла програма... Довгенько витанцьовували на морозі «слухачі» антире- лігійної програми... І біль, і жах, і плач на серці... І туга, і скорбота на душі... А сосни плакали, гули... Чого плакали сосни?... Ох, ви, сосни, слізні, Азіатський край... Віталій Юрченко «Церква і нарід», ч. 3-4. Крем’янець, Волинська Духовна Консисторія, 1935, стор. 69-71. 484 ЛИСТИ ПЕРЕСЛІДУВАНИХ І УВ'ЯЗНЕНИХ [77] З ЛИСТІВ МИТРОПОЛИТА ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО Після того, як у жовтні 1927 року на 2-му Всеукраїнському Православному Церковному Соборі митрополита Василя Лип- ківського на вимогу ДПУ було позбавлено його керівного поста в УАПЦ, він опинився на фактичному засланні. Жив у надзви- чайно тяжких мате ріяльних умовах, під постійною небезпекою арешту. На його очах у січні 1930 року ліквідовано УАПЦ, відбувались масові арешти єпископів, священиків і вірних. В грудні того ж року Церкву дозволили відновити, але з великими обмеженнями і під пильним контролем ДПУ. Живучи майже насамоті перед лицем невідрадної дійсности, митрополит Василь все ж знаходив сили і мужність, щоб пи- сати свій великий твір — иісторію Української Православної Церкви », бесіди з церковної історії, працювати над удоскона- ленням церковного уставу. Від 1933 до 1937 року митрополит Липківський листувався з о. Петром Маєвським з Канади. За цей час отець Масвський одержав від митрополита Василя 19 листів. Багато більше листів не дійшло, хоч усі висилалис ь рекомендованою поштою. Але і з цих небагатьох, що дістались до місця призначення, видно широкий діяпазон зацікавлень митрополита Липківського, його біль за долю репресованих діячів УАПЦ і тяжкі умови його життя. Останнього листа до отця Маєвського митро- полит Василь Липківський написав 10 серпня 1937 року. В лю- тому 1938 р. його заарештували і вислали на Соловки, де він і загинув ( дата його смерти невідома). Листа Вашого від 22.11 я одержав ЗО.ІІІ і Ви не по- вірите, як зрадів я йому, довідавшись із нього, що Церква наша в Америці жиє й шириться, що й Ви живі, здорові й працюєте в рідній нашій справі в далекій Канаді. Дай Вам, Боже, довго й вільно й