Мартирологія Українських Церков Т. 1

очими. Після вечірньої провірки в четвертому шатрі, де було найбільше духовників, почався тихий спів великодніх ка- нонів. З інших шатер стали прокрадатись віруючі слухачі. Добули кілька свічок, збільшили ілюмінацію. Десь опівночі архимандрит київського монастиря Лосевич у переповне- нім в’язнями шатрі тричі проголосив «Христос Воскрес». І журно-урочистий спів інстинктовно виринав з кількох сот грудей, творячи набожно-величній настрій. Переповнене шатро не вміщало людей. В інших люди вставали з нар, клякали, слухали побожного співу. За співом почалася Ве- ликодня Служба, виконувана без підготовки, умовлянь; служебні обов’язки розподілили самі по собі, одним чут- тям-настроєм. Великодня Служба Божа полилась — на- божна, сумна, трагічна. Молились, плакали, благали Твор- ця сотні виболілих мученицьких душ, молились ревно, при- страсно, як ніколи. Враз молитва перервалась: — А зто что за церковщіна, таку вашу... — залунала нагло лайка Шібанова. 482 Шатро замовкло і завмерло. — А завтра на работє будете плакать, что урокі баль- шіє? Ану, закапйорщикі, вихаді! — Паповская брашка. Вийді нємєдлєнно, іначе за патли вивалаку. По хвилині надуми вийшов сам архимандрит Лосевич. — Я один за вас усіх молився. — Так зто ти, сівий пйос, церковщіну разводіш? Взять єво. Пусть в карцере разводит пасхальноє молєніє. А ви, — звернувся до всіх, — спать мне і ні звука, іначе среді ночі на работу всєх пагоню. Лосевича кинули в карцер і поставили коло шатер вар- ту. Збудив і доніс Шібанову про це Зельвін. Вони зайшли до мене. Шібанов сподівався наскочити мене сонного і «взяти в роботу». — Что ж, васпітатель, ти дрємаєш, а там за тєбя антірєлігіозную пропаганду вєдут. Гаваріл тебе сабраніє устроїть... — Та хто ж би доповідь читав, коли й паршивої бро- шурки нема... — Тебе брашури, а ані, відіш, на памяті тропарєй раз- дєливать началі. Даже в абход вакруг палаток на охрану сабіралісь, а ти с брашурами возішса. — Вони на те вчені. Ще з нас хтось і рота не роззявив би про церкву, як вони зразу посадили б тезами із св. Писання. — Разгавори разгаваріваєш. Пасадіть би тєбя на часок- два в карцер, — ти би сдєлал вєлікалєпний доклад і без брошури. — Попробуйте. — А на завтра у тєбя гатова? Показав йому програму. — Сматрі, чтоб не вишло по сєводнішнєму, а то, по- жалуй, прідьотся карцера іспробавать... 22 квітня... Великодній ранній ранок... Коли вернулись всі з роботи, улаштували антипасхаль- ний мітинг. Поставили людей, як звичайно, в коло, а кру- гом конвоїрів. Противеликодню доповідь Матушкевич таки говорив. Продовжували Арабаджієв — колишній комуніст та кон- воїр Селєзньов. В кінці зголосився священик. Шібанов не хотів йому дати слова, але всі загули: «Нехай скаже, перед ним ніхто не забороняв». Священика пустили на «естраду» з умовою, що скаже кілька слів. 483 — Я коротко, — почав зворушений священик Мереж- ківський з Ніженської округи. — Я лише хочу сказати, що це вже понад вся