Мартирологія Українських Церков Т. 1

есилки не приймає. Отже хоч би я з охотою вислав би Вам і богослужбові книги і свої промови й промови Інокентія і інші підручники, але, на жаль, не маю змоги. Що відносно фотографії Собору 1927 р., то і я її не бачив; мабуть Шафранівський її просто знищив, а фотографія «старших братів» теж не вийшла, та й більшість з них уже відійшла від братерства. Київ, 3. VII. 1933 ... Запевне я в такому стані, що можу прожити тільки милостинею, бо нічого не маю й нічого не заробляю, і змоги до цього не маю. Ваша допомога це для мене манна небесна. Але я не маю морального права зловживати до- бротою братів, що й самі не «від ізбитку свого дають». ... Для мене цілком задовільна була б щомісячна допо- мога долярів 10 на місяць. Запевне про такі речі, як сало, масло, молоко, яйця я вже не мрію, а фунт хліба, якусь юшку й кашу я щодня мав би, якесь опалення на зиму і необхідний одяг та білизну. Старій людині, що живе до- помогою доброчинців, більшого вимагати не можна. ... Я ще трохи бодрусь, а от старенька моя вже зовсім опустилась через усякі пригоди; в неї й параліч і нервовість, ледве з ліжка на стілець перелізе, з хати вже не виходить, а все ж їсти просить. Спасибі, сестра вже нас обходить, як тільки може. Київ, 17. VII. 1933 ... 6) Взагалі, на мій погляд, є велика потреба не тільки устав українських обрядів скласти, а й саме богослуження Грунтовно перетворити. Вже от тисячу років, як наш цер- ковний устав на мертвій точці став. А між тим богослу- ження це справа жива і мусить невпинно відживлятись і удосконалюватись, іначе вона неминуче буде старітись і мертвіти. На дозвіллі я склав «Науку самоосвіти україн- ського духівництва» (2 томи, 700 стор.), в якій висвітлив наш устав з боку історичного і подав деякі думки про зміни в ньому. Але ця справа вимагає інших часів і інших умов. Що відносно власне старовинних українських відмін в уставі богослуження, то тут ми бувші російські громадяни в безпорадному становищі: нас учили російські наставники 493 з російських підручників і ми є фахівці російського уставу, а всі українські відміни російська Церква старанно зату- шовувала й нищила, і для нас українська старовина цілком «терра інкоґніта». В значно кращих умовах тут уніятська Церква в Галичині. Там більш вільно затримувався старо- винний український обряд. Отже було б дуже корисно, коли б українські панотці в Галичині взялись за цю справу й сумлінно й незалежно від католицьких тенденцій склали старовинний український обряд, напіви, й на цім ґрунті можна було б уже будувати й сучасний український обряд. ... Взагалі наша Церква на Україні очевидно зводиться на нівець. Крім Покрівської і Софійської, в Києві закрито вже й Труханівську і Деміївську парафії, і зараз залиши- лось лише 3 парафії: Солом’янська, Благовіщенська (де Ботвиненко) і на Подолі (Успінська) та й ті мабуть на черзі до закриття. Взагалі ж на Україні на єпископських катедрах залишаються лише два єпископи — Карабіневич в Умані і Чер