Мартирологія Українських Церков Т. 1

вінський у Вінниці та Павловський в Харкові та кілька єпископів на парафіях (Самборський, Малярев- ський, Бей, Сергіїв), але й до них черга доходить. Тим більше обов’язок лежить на діячах Америки й Канади збе- регти і піднести нашу Церкву там, де її життя залежить від неї самої. ... У мене є перекладені св. Євангелія і Апостол з новим розподілом читань. Особливо вимагає кращого перекладу Апостол, бо той, що є, дуже не добре перекладений. Осо- бливо настирливо вимагається новий розклад читань св. Письма на відправах, бо той, що його заведено ще з 4-5 віків, давно вже віджив свій час. Я зробив спробу скласти новий розклад і зараз остаточно його виправив, поклавши на неділі цілі відділи з Євангелії, а на будні дні частки їх і по можливості апостольські читання пристосував до єван- гельських, а ці останні склав не механічно, як це є, а історично по ходу Христового життя і благовістя. Ми з о. Юрієм мріяли Євангелію напрестольну написати від руки гарним, художнім українським шрифтом і її копіювати фотографічно, оздобити на полях художніми українськими малюнками, але ці мрії він повіз із собою на північ; там їх, мабуть, хуртовина завіяла. Кажуть, що наші бранці митр. Микола Борецький, Че- хівський та інші з Ярославського концлагеру перевезені на Єоловки, і там їм жити трохи вільніше, але півроку між Соловками і материком нема жодного сполучення. Що відносно допомоги їм, то коли вони там пробудуть до 494 травня (коли починається сполучення), то можна було б комусь з їх родини прислати на «Торгсин», і вона б уже їм переслала від себе. Але мати о. М. Борецького недавно померла, а дружина В. Чехівського десь у Харкові, чи Москві. Будь ласка, давайте мені всякі запитання й дору- чення; що зможу я з охотою те виконаю. Дякуючи Богові і Вам, я трохи підживився й почуваю себе добре, але й літо в нас було холодне та дощове, і зима от сувора і сніжна, в хаті 7 ст. тепла, на дворі сніг по коліна. Київ, 13. XII. 1933 р. ... [М.В. Хомічевського вислано до Владивостоку. Туди йому й писали (в концлагер). Але от уже кілька років як від нього нічого не одержується. Була звістка, що його кудись перевели. Де ж він тепер і чи ще є на світі, ніхто тут не знає.] Київ, 20. III. 1934 р. ... Щиро дякую канадійську Церкву, що вона згадала і відзначила моє 70-ліття, бо в нас на Україні давно вже «залічено мене до тих, що в домовині» (Пс. 87). Моє прізвище справді зв’язане з річкою Липою (не знаю, на жаль, чи є на р. Липі село або місто, що має назву від цієї річки). Про наше походження зберігся в нашій родині такий досить химерний переказ: мій прадід Липківський походив з якогось села, чи міста на р. Липі. Він був дуже вчений «професор» і найнявся за вчителя в домашньому пансіоні в якогось польського магната, що жив на річці Богу; це було коло половини 18 віку. Старший син у нього був Фотій — мій дід. Тої весни був великий голод, і батьки журилися, як їм прогодувати свою сім’ю; мірка ячменю коштувала 2 злотих.