Мартирологія Українських Церков Т. 1

аз, особливо після смерти тяжко хворої дружини, труднощі мого життя значно по- легшились, а з касуванням «Торгсину» закордонна валюта зрівняна на золото з совітською, і грошова допомога з-з,а кордону зведена нанівець. [Александрівська слобода, 22. IV. 1936 р.] ... Що відносно допомоги, то я і в попередньому листі прохав і зараз прошу Вас дальшу надсилку допомоги при- пинити. Я від усієї душі дякую Вас за ту підтримку, яку від Вас одержував в найтяжчі роки мого життя, коли без Вашої щедрої допомоги не знаю, як і прожив би. ... Наших парафій в Києві вже нема, і де зараз лишки наших книжкових фондів перебувають, і чи є ще вони, я не міг дізнатись. [Александрівська слобода, 15. VI. 1936 р.] ... Про стан нашої Церкви на Україні не знаю що й казати. Чи є вона ще, чи вже її й нема, я не знаю. Недавно я випадково зустрівся з єписк. Юрієм Міхновським, що живе в Києві приватно, як утриманець своїх дітей. Від нього я довідався, що митр. Павловського і єписк. Бржос- ньовського (останній час він був у Харкові) — останніх єпархіальних єпископів вислано за межі України, і ні в Києві, ні в Харкові, ні в інших містах наших парафій, здається, нема. А чи є вони по селах, він теж не знає, але чутно, що скрізь по селах церкви вже позачинювано. Ро- биться спроба утворити на Україні безрелігійне суспільство з більшовицькою безоглядністю. 501 Тим більша повинна бути наша церковна праця там, де ще є на це воля й можливість. [Александрівська слобода, 7. IX. 1936 р.] Дуже зрадів, одержавши від Вас звістку. Я вже думав, що зв’язки з Вами цілком порвані, бо на мій протест проти неодержання Вами моїх листів за розписками мені сповіщено, що всі мої листи (числом 5) до Вас втрачені і дали компенсації за це 37 р. 75 к. ... Промови, надіслані Вам і не одержані, були такі: 1) Християнство й культура, 2) Христова Церква, як чинник культури, 3) Церква й держава, 4) Церква й нація, 5) Цер- ква — матір вірних. Жалко, що їх затрачено. Я живу до котрого часу спокійно, фізично почуваю себе ще добре, хоч і старість і моральне почуття вже досить мене гнітять і нагадують, що пора вже й на той світ, де вже вічний спокій. [Александрівська слобода, 10. VIII. 1937 р.] Опубл. у кн.: Митрополит Василь Литовський «Листи 1933-1937». США, Українське Православне Братство ім. митр. В. Липківського, 1980, стор. 1, 2, 4-8, 14, 15, 20, 21, 23, 25-27, 29, 31-39, 43-48, 53-55. Священик Петро Масвський народився 25 червня 1893 р. у Західній Україні. Прибув до Києва 1917 року, де вчився на історично-філологіч- ному факультеті Київського університету. Був учасником обох Всеукраїн- ських Православних Церковних Соборів. 17. XI. 1925 р. митрополит Василь Липківський висвятив його на священика. 1930 року, як нерадян- ський громадянин, о. Масвський виїхав до Польщі, а звідки до Канади. З 1947 року жив у Лос Анжелесі, де заклав парафію св. Володимира і був її настоятелем аж до смерти 3 червня 1982 року. 502 [78] ЛИСТИ ВОЛОДИМИРА ЧЕ