Мартирологія Українських Церков Т. 1

ена, довго навіть не хотіла брати. Надто боязкий став люд; опарився на молоці та й на воду дмухає. [Александрівська слобода, 3. IV. 1935 р.] 499 ... Братерство можливе лише між Церквами рівноправ- ними, автокеф. Церквами; де підлеглість, чи залежність — там братерства немає. Православна Церква кожного на- роду, ми повинні вірити, є витвір св. Духа на ґрунті Христової віри, а не витвір греків, чи римлян, чи ін. І це визнання братерства є, на мій погляд, найвищий догмат християнства, і Церкви, які цього братерства не визнають і цим визнанням не живуть, не гідні зватись православними і навіть християнськими, бо Христос ні до чого так ясно не закликав своїх учнів, як до любови й братерства, й ні проти чого так не повставав, як проти підвищення одних і приниження других. ... Мої хазяї Бирюлини, хоч і не українці (а може тому, що не українці) люди лагідні і поводились з нами добре. Домик у них невеличкий — три кватирки. Одну з 3-х кімнат і кухні вони самі займають, з цих кімнат одну здають квартирантам, одну самі займають, а в перехідну до них нас було вкинуто. Другу квартиру займала їх донь- ка з чоловіком, а 3-ю одинока робітниця. Та от в їх родині сталися зміни, донька розвелася з чоловіком і залишилась теж одинока. Тоді старі хазяї запропонували нам (зви- чайно, за певну компенсацію) перевести доньку до себе в нашу перехідну кімнату, а нам віддати квартиру доньки з одної кімнати й кухні. Ми з охотою на це погодились — тим більше, що до нас мусіла перебратись ще одна сестра, що 40 літ служила за фельдшерку в акушерській клініці і тепер її звідти видворили, а в місті неможливо добути ніякої квартири. їй дали за звільнення з помешкання неве- лику компенсацію на відшукання собі квартири, і нею ми могли розрахуватись з хазяями. Отже ми вже тижнів зо два, як розкошуємо у власній неперехідній квартирі. Хоч і тісненько нам тут, та все ж спокійніше, хоч ніхто через голову не переступає. ... Нового в нашій Церкві тут нічого не чув і признаться далекий від неї. Єдина наша парафія на Подолі, туди мені доставатись далеко, а комунебудь звідти до мене, мабуть, ще дальше. Загальний же релігійний стан сумний, безна- дійний. Про наших засланців ніяких чуток. [Александрівська слобода, 8. VII. 1935 р.] ... Для нас кордони, здається, безнадійно закриті, і я аж ніяк не розумію, як Ви можете виклопотати мені паш- порт на закордонну подорож і від кого? 500 ... Отже в справі моєї подорожі до Вас я цілком від- даюсь на Вашу волю, і коли Ви визнаєте, що моя подорож до Вас необхідна в церковних інтересах, я готовий радо Вашу волю виконати, і тоді здіймайте клопотання про дозвіл мені виїзду за кордон і всякі інші, і коли все по- трібне буде здобуто, я до Вас поїду. ... Що відносно грошової допомоги від Вас, то я при- ношу Вам саму щиру подяку за ту допомогу, що я вже одержував від Вас на протязі майже 4-х років. Вона нас дуже підтримала в ті найтяжчі часи, коли без неї я не знаю, що б з нами сталось. Зар