Мартирологія Українських Церков Т. 1

" • / & / /■. ... -/ ;/ -7 / / ' . ' ^ /•. /* ’ і., / ґ‘Л~2 / у УУ /с;*? . ,. - У*- ч >* / У. О - ’ - •* 'У^У^^-’у «" -/^.^-^1-,- ' ^ — >^- ( / сл . , ^ ’^ / ’ ' \«Яг«ч«^ -Ль^г» и» Г~ /^ иУ *^'.' с.'. / ^ - - - - у -^г *-£Е?.У -£>+* £ - У// / с у Ґ їГ-^Гь Зе су^ у у ^>С - / 1« . 5»?^ ^ С3^>ь..уг..^ /- - V» '?*-&** і '<+•*-*;+ '• •// /£Ч' X Факсиміле першої сторінки листа В. Чехівського до дружини з соловецького концтабору. 8-10. VIII. 1935 р. 528 [ 79 ] ІЗ СПОГАДІВ ОЛЕНИ ЧЕХІВСЬКОЇ Картину фізичних і душевних терпінь, що їх зазнавав в ув’язненні Володимир Чехівський і які він віддзеркалював у своїх листах з неволі, доповнюють три наведені нижче спогади його дружини Олени, теж активної учасниці українського націо- нально-церковного руху. Після Другої світової війни Олена Че- хівська опинилась на Заході і жила у Сполучених Штатах аж до смертиу 1965 році. Перший спогад міститься в листі до Миколи Мухи, учня Володимира Чехівського. Христос Воскрес! Вітаю Вас, дорогий брате, з святами Великого Воскре- сіння Христового, перемоги добра, і любови, і всепрощен- ня. Хай воскресне Україна й заживе, вільний у християн- ському житті, замучений наш народ і відпочине від запо- діяної йому кривди! Хай не згасне й у нас тут, на чужині, віра в це Воскресіння, що дасть нам силу пережити всі скорботи життя нашого, відірваних від рідної землі, від близьких, дорогих нашому серцю людей, життя скиталь- чого серед чужих глухих лісів, серед сутолоки таборової і суєти мирської, непотрібної, чужої!.. Хай не згасне ця ці- люща віра в Воскресіння й перемогу правди і у наших рідних, близьких і далеких братів і сестер, що ще з біль- шою скорботою несуть хрест тяжкий свого життя, нехай ця віра дасть їм силу дочекатись Світлого Воскресіння! «Нехай радість наша буде повна!» Сьогодні Страсна П’ятниця. Я так люблю Служби Божі Страсного Тижня! Таку утіху дає наша Церква, — я тут тільки знаходжу замирення для теперішнього й силу на майбутнє. Щиро співчуваю Вам, що Ви остаєтесь відчужені від такого чистого джерела, як українська Церква Хрис- това, — натомість у Вас навкруги є теж цілюща сила 529 Божа, — це природа, це — Храм Божий, що Вас окрилює, де Ви черпаєте силу для перемоги життя. Володимир Мусієвич писав мені, що він серед тюрем- ного оточення, серед гамору, часом стогону або непотріб- ного крику, сміху, наповнюючих тісну камеру людей — находив можливість відділитися від всього, та відповід- ного даному моменту оточення, він знаходив у собі силу не помічати всього, що діється навкруги, находив утіху в молитві, находив у молитві силу для дальшого терпіння і віру в Світле Воскресіння. Володимир Мусієвич був гли- боко релігійною людиною, во всі дні ув’язнення — Єван- гелія була йому єдиним і порадником і спасителем від морального заломання. Увесь Страсний Тиждень у нас була Служба Божа, такі глибокі переживання! У ці страсні дні: четвер увечорі — читання 12-т