Мартирологія Українських Церков Т. 1

. Опубл. у кн.: Степан Баран «Митрополит Андрей Шептицький». Мюн- хен, В-во «Вернигора», 1947. 569 [ 86 ] ПОСЛАННЯ МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО ПРЕОСВЯЩЕННИМ ЄПИСКОПАМ, ВИСОКОПРЕПОДОБНИМ КАПІТУЛАМ І ВСЕЧЕСНОМУ ДУХОВЕНСТВУ ГАЛИЦЬКОЇ ПРОВІНЦІЇ Мир Вам о Господі і Божа благодать! Потрясаючі події останніх місяців на Холмщині зму- шують мене прилюдно станути в обороні переслідуваних наших братів, нез’єдинених православних християн Волині, Холмщини, Підляшшя і Полісся, та завізвати Вас до мо- литви за них та до діл покути, щоб виєднати з неба Боже милосердя. Коло сто церков розібрано і розвалено. Многі замкне- но. Деякі спалено рукою незнаних злочинців. У замкнених церквах і каплицях заборонені богослуження, і в них і поза ними. Між знищеними церквами є дорогоцінні старинні пам’ятники церковної архітектури. Часто знищили і зна- ряддя релігійного культу. Людей змушували, іноді насиль- ством, приймати католицьку віру в латинському обряді. Священиків, удержуваних лептами бідного населення, що з доручення своєї Духовної Влади виконували душпастирські обов’язки, виселювали та діймаючо карали грошевими гривнами або в’язницею. Неповинних людей нераз бито та видалювано з їхніх осель. Навіть не вільно там учити катехизму і проповідувати у матірній мові людей. Православна Церква покрита жалобою. Православні Церкви поза границями держави наказали молитви і пости в намірі виєднати з неба заперестання релігійного пере- слідування. Ціле православне населення Польщі затривожене. На- селення Холмщини зранене у найсвятіших і найблагород- 570 ніших почуваннях. А всі з’єдинені з Вселенською Церквою восточні боліють над ударом, завданим самому ділу з’єди- нення. А те все сталося в хвилині, коли уряд предкладав Сей- мові до ратифікації уклад в справі поунійних дібр, заклю- чений між Апостольскою Столицею та Польською дер- жавою. Тим хронологічним збігом обставин ініціатори й організатори діла знищення скидають на Апостольський Престіл одіюм того, що сталося. Події на Холмщині ни- щать в душах православних, нез’єдинених наших братів, саму гадку про можливість з’єдинення, представляють Вселенську Церкву ворожою і небезпечною для православ- ного народу. В очах кількамільонового населення Польщі Апостольська Столиця представлена співвинною діла зни- щення. Отвирається нову пропасть поміж Східньою і Все- ленською Церквою. Кому ж приписувати ті матеріальні і моральні руїни? Хто ж посмів у католицькій державі на очах представника Апостольського Престолу — Нунція, на очах многочислен- них католицьких єпископів завдати Вселенській Церкві та- кий страшний удар? Хто ж посмів усупереч інтересам дер- жави, з потоптанням традиції маршала Иосифа Пілсуд- ського, виконати таке безприкладне діло? Це могло статися тільки за інспірацією укритих ворогів Вселенської Церкви та християнства. Таке діло не могло нікому принести хісна крім них. Вони мали легке завдання, коли нищили частину Вселенської Церкви і