Мартирологія Українських Церков Т. 1

з найбільшою наругою з могил. Так було напр. з тлінними останками о. Андрія Каролинського в містечку Лащів на Холмщині, де висмівано при цьому найсвятіші релігійні і національні почування православних вірних. В тому ж 1938 р. поруйновано і муровану православну церкву в містечку Щебрешин на Холмщині, збудовану ще в 1184 р., отже одну з найстарших пам’яток українського церков- ного будівництва. Ще на самому початку польського пану- вання — в 1919 р. — в підземеллях єпископського собору в Холмі порозбивано крипти з гробницями єпископів, на- стоятелів собору і його ктиторів та заслужених для церкви священиків, православних і уніятських, і повикидувано з них кості; збурено також православний цвинтар біля со- бору, порозбивано трумни і викинено також з них кості покійників, що ще довго — цілими роками — білілись на зруйнованому цвинтарі, на якому порозбивано і нагробні пам’ятники. Очевидно, собор у Холмі поляки відразу пере- мінили на костьол. У божевільному буренні поляками пра- вославних святинь на Холмщині не було стриму. В одному тільки 1938 р. збурено або спалено 115 православних цер- ков. Православним не дозволено ставити ні каплиць ні молитовних домів на місце забраних, замкнених або зни- щених церков. Під охороною польської державної поліції такі нові будівлі негайно бурено, а на тих, що займались їх будовою, як теж і на православних священиків, що від- важились у них відправляти, накладано кари грошеві або їх арештовано. В часі того масового бурення церков на весну і з по- чатком літа 1938 р. не було сеймової сесії. Але я тоді поїхав до Варшави на довший час, щоб зібрати відповід- ний матеріал для моєї інтерпеляції в Сеймі та інтервенції в польському центральному уряді. До мене у Варшаві зго- лошувалися люди з усіх сіл, де йшла ця масова акція бурення православних церков. Від них, як очевидців, зібрав я потрібний мені матеріал, доповнений ще переданим ма- теріалом з варшавської православної Консисторії. Увесь цей матеріал використав я у своїх двох інтерпеляціях до Голови Ради міністрів, що я їх вніс на пленарному засі- данні польського Сейму 6 липня і 21 липня 1938 р., де подано точні дати про час збудування — та знищення і спалення поляками православних церков. Справу насиль- 568 ного і безправного загарбання польським урядом нерухо- мих дібр Православної Церкви представлено у моїй про- мові та в промові протоієрея Мартина Волкова на пле- нарному засіданні Сейму 6 липня 1938 р. і в промові сена- тора Остапа Луцького на пленарному засіданні Сенату 14 липня 1938 р. при дискусії над договором з 2 червня 1938 р. між Апостольською Столицею і Польщею в справі по- уніятських земель і церков. Увесь той матеріал появився друком в українській і польській мовах накладом Україн- ського Національно-Демократичного Обєднання (УНДО) в літі 1938 р. Копії моїх інтерпеляцій завіз пос. Вол. Целевич митрополитові Шептицькому до Підлютого, який на основі поданого там фактичного матеріалу написав послання