Мартирологія Українських Церков Т. 1

і короля Данила Галицького переживає цього року сумні події. Як перед віками, упала знов на віддане вірі і народності українській населення важка напасть ворожого гніту. Наче б повертаючись до понурних традицій XVI і XVII ст., польський уряд ламає право, запевнене Конституцією, ніве- чить загальні основи людської справедливости і безоглядно та сліпо йде давнім шляхом тієї польської політики, яка стільки разів доводила до кривавих зударів між Польщею й Україною і врешті стала причиною упадку самої Річ- посполитої. Друге десятиліття минає, як західня частина україн- ського народу віддана на поталу нерозумних і некультур- них керівників польської політики. Терпіння західньої га- лузі нашого українського народу доповнюють страждання поневолених українців на сході. На жаль треба ствердити, що засоби яких вживає Польща — «передмур’я християн- ства й західньої культури» — в суті речі не різняться нині нічим од таких же засобів більшовицької Москви. Всім нам — українцям — відомий напрям внутрішньої політики Річпосполитої, що так руйнуюче позначився в різних ца- ринах українського життя під Польщею. Так як і Москва, ця твердиня несправедливости й насильства, вживає й поль- ська держава скрайніх методів до політичного, соціяльно- економічного й культурного погноблення українців. А отеє, поточного року, вістря польської екстерміна- ційної політики, відточене сліпою ненавистю до всього, що хоче жити окремішнім життям, наказаним традицією й національною свідомістю, звернулося проти справи, най- дорожчої українському почуттю. Немов виконуючи накази ворогів християнського світу, 573 тих ворогів, які з такою оскаженілістю діють у совітах, польські державні чинники брутальним, нечуваним ніде чином прагнуть відібрати нашим окраїнним землям їхні святощі: прадідівську віру. Зразком не лиш немудрої державної політики, але й прикладом скрайньої некультурности вважати треба акцію польського уряду на Холмщині й Підляшші, що пере- ходить сумно до історії під назвою «ревіндикаційної». Душу кожного українця тривожить ця акція, що ви- являється назовні в нищенні прадавніх святинь, у пере- слідуванні православного духовенства й вірних. Вісті, що приходять із Холмщини, Підляшшя й Полісся, свідоцтва очевидців обурюють кожного українця, хоч водночас спов- нюють надією й гордістю за твердість, з якою українське православне населення відповіло на замах ворогів. Рівночасно, широкою хвилею йде жива реакція україн- ців, не лиш безпосередньо загрожених наступом польських чинників влади на найдорожчі серцю їх чуття. Втішно при- вітати те шляхетне становище українців греко-католицького віроісповідання, які в ім’я оборони української національної єдности братньо підтримали холмських і підляшських зем- ляків у їхній боротьбі за віру. Мудрий лист митрополита Андрія Шептицького виявляє ще раз великого й шляхетного духа цього князя Галицької Церкви. І врешті відгуки культурнішого відламу польсько- го суспільства в зв’язк