Мартирологія Українських Церков Т. 1

(навіть українці греко-католи- ки, як відомо, в засаді вже згори охоронені від такої долі тим конкордадатом, заключеним між державою і Римом, Ватиканом). «Час». Чернівці, 1935, 27 листопада (Редакційна стаття). 590 [91] ПРОТЕСТ ПРОТИ РУМУНІЗАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ У ЦЕРКВІ У квітні 1937 р. спархіяльна Рада Чернівецької архидісцезії, яка в той час була вже повністю підпорядкована Румунській Православній Церкві, видала розпорядження про виключне вжи- вання румунської мови в богослуженнях і навчанні релігії. Проти цього розпорядження запротестували українці-члени епархіяль- них Зборів, об’єднані в Українському Бльоці цього церковного органу. Посилаючись на Конституцію Румунії, яка гарантує національні права всім громадянам країни, автори просять ска- сувати згадану постанову спархіяльної Ради і запевнити україн- ському православному населенню свободу вживати рідну мову в Церкві та в релігійному навчанні. Високопреосвященний Владико! Хвальні єпархіальні Збори! Підписані члени єпархіальних Зборів мають собі за честь передати Вашому Високопреосвященству в імені пра- вославного українського народу з Буковинської архидієце- зії, як також і в імені справедливости, яка повинна пану- вати в християнській Церкві, наступний ПРОТЕСТ: Розпорядком хвальної єпархіальної Ради, ч. 4934 з 28 квітня ц. р. (оголошеним у «Роаіа Оїїсіаіа» з 15 травня 1937 р.) забороняється священикам під загрозою здержан- ня платні відправляти святу службу Божу і уділяти науку релігії «іншою мовою як лише румуне ь- к о ю». .. Протестуємо якнайгостріше проти цього розпорядку, який відбирає українському народові в церкві і в 591 школі національні права, забезпечені Конституцією, моти- вуючи цей протест як слідує: Поминувши докази з Святого Письма, які відносяться до уживання різних мов, значить матерніх народніх мов до розповсюдження християнської науки, наведемо тут ли- ше кілька артикулів з нової Конституції прийнятої на збо- рах національної Конституанти з року 1923, яка забезпечує нам це природне право в церкві і в школі. Арт. 5 цієї Конституції каже виразно: «Румуни без огля- ду на те, до якої народности, мови і віроіспо- відання вони належать, тішаться свободою совісти, свобо- дою науки і всіма свободами і правами, установленими законами». Арт. 7 «Різниця релігійних віри і віроісповідань, н а- родности і мови неєв Румунії перепоною до осягнення цивільних і політичних прав і до їхнього ви- конування». Арт. 8 «Не допускається в державі ніякої різниці на- родження і соціяльних кляс. Всі румуни, без різниці н а- родности, мови і релігії є рівними перед законом і є обов’язані платити без різниці податки і сповняти пу- блічні обов’язки». Хоч Конституція передбачає і забезпечує так ясно для всіх громадян — без огляду на народність і мову — сво- боду на шкільній і церковній ниві, хоч тих артикулів, на- шого основного закону дотепер не знесено, хоч ми в тій справі зверталися вже кілька разів до церковних і цивіл