Мартирологія Українських Церков Т. 1

молили в духовної вла- ди, щоб зволила перенести їх на румунські села, де могли б успішно працювати, — молили, але без успіху. Та ті жалі й нарікання православних українців на пів- нічній Буковині вже так загально відомі, це все вже так і словом і письмом оклепане або й оплакане, що ще довше про це й балакати було б вже банальністю. Зрештою, вже ті законні заступники православних українців, цебто україн- ські члени архиєпархіяльної Ради в Чернівцях ще за бл. п. митрополита Нектарія передали до тої ж Ради обширне 588 пропам’ятне письмо, де вичислено найважніші домагання українських вірних на церковному й релігійному полі — але без успіху. Все ж таки і тут, в тих вузьких газетних рямцях, зга- даємо про науку релігії по вселюдних школах: раніше й в післявоєнних часах відбувалася вона по школах серед укра- їнського населення тою учениками зрозумілою мовою, а опісля бодай по половині: румунською й українською мо- вою. Але в новіших часах вже видав шкільний інспекторат такий розпорядок, щоб та наука релігії відбувалася тільки румунською мовою, а того розпорядку катехети пильно трималися. На жалоби і протести від законних заступників православних українців до тутешньої верховної влади мав вийти розпорядок, щоб катехети в І і II шкільному році науки навчали релігії зразу українською мовою, а опісля вже й утраквістично, а далі і румунською мовою. Але з того мало що було успіху. Ті катехети, що вже звикли вчити по-румунському, і далі так вчили. А вже ж останніми часами літом цього року шкільні ревізори видали виразний приказ управителям вселюдних шкіл на Буковині, щоб вже від І року навчання релігії відбувалося тільки румунською мо- вою, та щоб не чути було в ніякій школі ні одного українського слова; а там, де катехет відмовляється вчити по-румунськи, там має управитель школи чи сам перебрати ту науку релігії чи передати її якомусь учителеві. Проти такої поведінки та розпорядження шкільної вла- ди внесли українські члени архиєпархіяльної Ради в Чер- нівцях наново по феріях цього року протест до міністер- ства просвіти й віроісповідань; досі нема ще відповіді на той протест. (Як зачувати, підготовляє тепер і єпархіяльна Рада та православне Братство в Чернівцях наново про- пам’ятне письмо до духовної влади). А тепер вже само по собі і насувається питання: звідкіля це пішло, з якої речі та причини таке діється з право- славними українцями на Буковині на церковному та релі- гійному полі? Чому якраз саме тим православним українцям на Буковині — і то тільки їм одним — припала така доля, що навіть їхні діти, тоті найменші школярики, іще на найнижчому ступні науки, які щойно в школі тільки іще починають пізнавати букви тої малої азбуки по офіційному-румунському — вони тою ж мовою мають пізнавати, відчувати та полюбити то велике Слово Христової наук и?.. 589 Таке питання тим більше оправдане, що другі меншості нації в державі не мають і не знають такої долі на цер- ковному й релігійному полі