Мартирологія Українських Церков Т. 1

Церкви на Україні, яким затримувалося канонічну за- лежність Церкви від Московської патріярхії, з певною автоно- мією. Голова Ради Міністрів гетьманської держави Ф. Лизогуб і міністер ісповідань В. Зіньківський звернулись до патріярха Ти- хона з проханням затвердити статут, за винятком тих пунк- тів, що стосувалися прав Московського патріярха щодо Церкви на Україні, мотивуючи це потребою уважно та без поспіху переглянути їх і затвердити в майбутньому на Всеукраїнському Церковному Соборі. Не зважаючи на це прохання українського уряду, Всеросій- ський Собор у Москві затвердив статут в цілості і вніс цілий ряд змін, які забирали в українців значну частину автономії. Патріярх Тихон повідомив про це голову Ради Міністрів, не- згод у ючи про внесені зміни, але з’ясував їх у листі, висланому одночасно митрополитові Київському Антоніеві. ДО ЙОГО СВЯТІЙШЕСТВА ПАТРІЯРХА ВСЕРОСІЙСЬКОГО ТИХОНА Правительство Української Держави, вбачаючи в роз- квіті духовних сил на Україні необхідну умову скріплення моральних основ у житті народу українського, покладало за предмет своєї невсипущої праці якнайскоріше віднов- лення зайнять Всеукраїнського Церковного Собору, перер- ваних в січні місяці ц.р. громадянською смутою. 601 Зібравшися знову в червні ц.р.; Всеукраїнський Право- славний Церковний Собор виробив протягом трьох-тиж- невого строку своєї праці проект Статуту про тимчасову найвищу управу Православної Церкви на Україні, подавши цей проект попереду затвердження його Вашим Святій- шеством на ухвалу найвищої державної влади на Україні. Короткий час соборних занять, що пояснюється на- ступленням полевої роботи, не дав сприятливої змоги для докладного обміркування питань, що хвилюють право- славну церковну думку, в належній повноті. Тому то Все- український Православний Церковний Собор надав попе- редньому вирішенню цих питань характер тимчасовий. Беручи на увагу зазначені міркування, правительство Укра- їнської Держави вбачає у поданому на його ухвалу «Про- екті» постанови, неоднакові щодо степени конечної потре- би переведення їх у життя. Невідкладні церковні потреби, добре відомі й близькі правительству Української Держави, вимагають утворення органу Найвищої Церковної Управи на Україні. Тому правительство Української Держави вважає за необхідне визнати в порядкові державному встановлений Всеукраїнським Православним Церковним Собором орган Найвищої Управи Православної Церкви так само, як і особистий склад його, прохаючи Ваше Святійшество про негайне затвердження і в порядкові церковному постанов «Проекту» (розд. II. §§ 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9) цього органу, що стосуються Найвищої Церковної Управи, а також і осо- бистого складу. Так само правительство Української Держави, з огляду на тимчасовий характер «Проекту», вважає можливим визнати основи канонічної залежности української Церкви від Церкви російської (розд. І. § 2). Що стосується тих надзвичайної ваги постанов «Про- екту», котрі докладніше за