Мартирологія Українських Церков Т. 1

дні землі України та Білорусії. А коли радянські війська зайняли у 1939 р. Західню Україну і Біло- русію, Московська патріярхія, явно з благословення влади, під- порядкувала своїй юрисдикції єпархії на новоприєднаних землях, не питаючи їхньої згоди. Під час Другої світової війни, коли на землях України спон- танно відродилось церковне життя і було відновлено УАПЦбркву з єпископатом, висвяченим з дотриманням канонічних правил, Московська патріярхія скерувала проти неї всю силу своєї нена- висти. У своєму посланні «до православної пастви України» в лютому 1942 р. митрополит Сергій (пізніше патріярх Москов- ський) накинувся на першоієрарха-адміністратора УАПЦ архи- єпископа Полікарпа, називаючи його зрадником, виконавцем волі «партії петлюрівців», що хоче «за допомогою варварів-фашистів насильно відняти в українців їхню споконвічну відданість Право- славній Церкві». Через неповні 2 місяці після того очолений ми- трополитом Сергієм собор російських архиєреїв позбавив архи- єпископа Полікарпа духовного сану. Це, не зважаючи на те, що під час більшовицької окупації владика Полікарп ніколи фор- мально не підпорядкувався Московській патріярхії і, будучи поза її юрисдикцією, не підлягав судові її єпископів. Варто уваги, що, обвинувачуючи архиєпископа Полікарпа в неіснуючій «співпраці» з німецькою окупаційною владою, Московська патріярхія ніколи ані словом не заторкнула митрополита Олексія, голову Авто- номної Церкви на Україні, яка затримала юрисдикційну залеж- ність від Москви і була суперником УАПЦ під час усього періоду німецької окупації. Тим часом, Автономна Церква, на відміну від 598 Автокефальної, користалась прихильністю з боку німецької влади і не зазнавала тих обмежень, а потім і терору, як УАПЦ на чолі з владикою Полікарпом. Після повернення більшовицької влади, Російська Православ- на Церква повністю підпорядкувала собі церковне життя на Україні. Перебуваючи сама в умовах утисків з боку атеїстичної влади, вона не допускає жодного прояву українського національ- ного духу в церковному житті. Турбує її і той факт, що в країнах вільного світу живе і розвивається Українська Православна Цер- ква. Про цей неспокій свідчить, серед іншого, наведений у цьому розділі лист Московського патріярха Пімена до Вселенського патріярха Атенагораса з 1972 року, з нападками на УПЦеркву у США та її першоієрарха митрополита Мстислава. Приведені у цьому розділі документи свідчать про те, як Ро- сійська Православна Церква і її Московська патріярхія намага- лися за всяку ціну і різними способами підпорядкувати собі пра- вославних українців та Православну Церкву на Україні і під Польщею. 599 УКРАЇНСЬКА ГЕТЬМАНСЬКА ДЕРЖАВА І МОСКОВСЬКА ПА ТРІЯРХІЯ [ 92 ] ЛИСТ УРЯДУ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕТЬМАНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ДО ПАТРІЯРХА ТИХОНА 20 червня — 11 липня 1918 р. в Києві відбулась друга (літня) сесія ВЦСобору, опанована про- російськими делегатами. Собор прийняв статут про тимчасове Найвище Управління Право- славної