Мартирологія Українських Церков Т. 1

публ. у кн.: Проф. Дмитро Дорошенко «Історія України, 1917-1923 рр.». Том II. Українська Гетьманська Держава. — Ужгород, 1930, стор. ЬХІІІ-ЬХУ. Переклад з російської. 606 [ 94 ] ВИСТУП МІНІСТРА ІСПОВІДАНЬ ОЛЕКСАНДРА ЛОТОЦЬКОГО ПРО НЕОБХІДНІСТЬ АВТОКЕФАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ В листопаді 1918 р., новим міністром ісповідань гетьман- ського уряду став Олександер Лотоцький. В цей час у Києві відбувалася осіння сесія Всеукраїнського Церковного Собору, опанована, як і попередні, про-російським елементом. 12 листопада міністр Лотоцький виголосив на Соборі про- мову, в якій виразно з’ясував становище уряду в церковних спра- вах, заявивши, що в самостійній Українській Державі церква мас бути самостійною і національною, цебто автокефальною. В нових умовах нашого державного і духовного життя виникає конечна потреба улаштувати церковні справи. Влада державна за мого попередника пішла на тимчасове і компромісове рішення: вдалася до порозуміння з Москов- ським патріярхом з огляду на попередні зв’язки нашої Церкви з колишньою Церквою російською. Але та спроба не тільки не допомогла розв’язати справу, а ще більше її ускладнила. Автократичні домагання Московського патрі- ярха, що навіть бажає затверджувати українських єписко- пів, ставлять справу знову на самий її початок. Перед державною владою та перед церковним Собором — знову те саме завдання: утворити церковний лад, а для того в першу чергу установити основний закон української націо- нальної Церкви. Становище вимагає, щоб правительство ясно й твердо зазначило ті свої принципові засади, на яких воно стоїть в справі будування правних церковно-державних відносин. У нас Церква перебуває в зв’язку з державою, — тому державна влада має не лише право, але й обов’язок уста- новити взаїмовідносини між ними. Державна влада тим 607 охотніше виконує такий обов’язок, бо це відповідає нашим старим національним традиціям: в історії нашої національ- но-державної боротьби моменти Церкви й нації були тісно сполучені і помагали один одному в процесі тієї боротьби. Основна засада української державної влади полягає в тому, що в самостійній державі має бути і самостійна Церква. Цього однако вимагають інтереси і держави і Церкви. Ніякий уряд, що розуміє свої державні обов’язки, не може згодитись на те, щоб осередок церковної влади перебував в іншій державі. Тим менше можна допустити це в даному випадку — з огляду на кардинальну різницю між становищем Церкви в Московщині і на Україні. Тому в своїх відносинах до інших Церков українська Церква має бути автокефальною під головуванням Київського митро- полита та в канонічному зв’язку з іншими самостійними Церквами. Що ж далі до взаємних відносин у нас між Церквою й державою, то взаїмовідносини ті мають стояти на непорушній основі: кесареве — кесареві, Боже — Богові. Я зазначаю лиш ті основні засади, з якими мусить бути погоджено часткові сторони церковної організації. Державна влада має глибоке переконання,