Мартирологія Українських Церков Т. 1

що лише на таких засадах збудована церковна організація єдино від- повідає церковним, державним і взагалі народнім інтере- сам. Самостійність Церкви допоможе проявитися тим гро- мадським силам, що виявили таку надзвичайну самодіяль- ність в нашому колишньому національному житті. Ту са- модіяльність було приборкано, живі основи церковної со- борности занедбано, коли Церква наша провадилася чу- жими, силою їй накинутими основами життя; але та само- діяльність церковно-народня має відживитися, коли наша Церква твердо стане на ґрунт властивого їй самостійного життя — автокефалії Церкви. Таким чином, автокефалія української Церкви — це не лише церковна, але й національна наша необхідність. Це конечна потреба нашої Церкви, нашої держави, нашої нації. І хто розуміє та щиро до серця приймає інтереси україн- ського народу, той приймає й автокефалію української Церкви. І навпаки. В імені уряду Української Держави маю за честь оголосити його тверду і непохитну думку, що українська Церква має бути автокефальною. Опубл. у кн.: Проф. Дмитро Дорошенко «Історія України, 1917-1923 рр.». Том II. Українська Гетьманська Держава 1918 р. — Ужгород, 1930, стор. 333-334. 608 МІЖ ДВОМА СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ [95] УНЕЗАЛЕЖНЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В ПОЛЬЩІ ВІД МОСКОВСЬКОЇ ПАТРІЯРХІЇ 14 червня 1922 р. Собор єпископів Православної Церкви в Польщі у складі митр. Юрія, Кременецького сп. Діонисія і Поліського єп. Олександра вирішив не визнавати надалі зверх- ности Московської патріярхії. Цим рішенням було фактично проголошено автокефалію Православної Церкви в Польщі, яка була злегалізована Томосом Вселенського патріярха два роки пізніше — 13 листопада 1924 р. 1) 3 огляду на перервання діяльности законної церков- ної влади в Москві, усі справи, що торкаються Право- славної Церкви в Польщі, буде рішати на місці Собор православних єпископів, з тим, що біжучі справи має по- лагоджуватим малий Собор єпископів, цебто Синод Пра- вославної Церкви в Польщі; 2) Собор єпископів ухвалює не приймати жодних роз- поряджень від утвореного в Москві неканонічного церков- ного уряду; 3) Собор православних єпископів, приймаючи під увагу замішання, що опанували Церкву Православну в Росії, не бачить перешкод до установлення автокефалії Церкви в Польщі й готовий співпрацювати з польським урядом по думці основ Конституції, з тим од- нако ж, що польський уряд здобуде для автокефалії благо- словенство Царгородського патріярха й інших, як рівнож автокефальних Церков грецької, болгарської й румунської, а також патріярха Московського, якщо цей останній по- верне до влади, а Патріархат в Росії не буде скасований. Опубл. у кн.: «Православний календарь на 1923 г.». Варшава, 1923, стор. 50-51. Переклад з російської. [96] ПАТРІЯРШИЙ І СИНОДАЛЬНО-КАНОНІЧНИЙ ТОМОС ВСЕЛЕНСЬКОЇ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОЇ ПАТРІЯРХІЇ, ВІД ІЗ ЛИСТОПАДА 1924 РОКУ, ПРО ВИЗНАННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В ПОЛЬЩІ ЦЕРКВОЮ АВТОКЕФАЛЬНОЮ ГРИГОРІЙ, З БОЖОЇ ЛАСКИ АРХИЄП