Мартирологія Українських Церков Т. 1

ркви Православної і затвердив ви- браного ними митрополита, прийнявши тим Польську Православну Церкву в свою канонічну юрисдикцію. 614 Таким чином, польська православна ієрархія змушена була фактичними обставинами — перш за все позбавлен- ням Московської патріярхії свободи дії і відсутністю ви- знаного голови її — звернутися до Вселенського Констан- тинопольського патріарха з проханням про визнання необ- хідного для існування Польської Православної Церкви в нових умовах і для інтересів православія автокефального ладу в Польській державі. Подібно, як поступила в XV віці російська ієрархія, побачивши неможливість мати зно- сини з Вселенським патріархом після здобуття Константи- нополя турками. Нестерпна відкладанню справа автокефалії Православ- ної Церкви в Польщі була ведена при прихильній спів- праці польської держави, згідно з постановою православ- них єрархів в Польщі з 14 червня 1922 р. у Вселенській Патріярхії Константинополя, яка патріяршим і синодаль- ним Томосом з 13 листопада 1924 р. і затвердила ту автокефалію, а потім спеціальним посланням з 13 січня 1925 р. повідомила про це всі автокефальні Православні Церкви світу. Якщо Всеросійська Церква не отримала та- кого послання, причину цього доводиться шукати в її тодішньому тяжкому становищі. 17 вересня 1925 р., уже після блаженної смерти св. пат- ріарха Тихона, автокефалія Польської Православної Цер- кви була урочисто, в присутності представників Вселен- ської Константинопольської і румунської Церков, проголо- шена в Варшаві; вслід за цим автокефалію Польської Православної Церкви признали всі східні патріярхи і го- лови автокефальних Церков. В цьому ж році я особисто, разом з одним із преосвященних, відвідав всіх первоієрар- хів автокефальних Церков і увійшов з ними в братерське і молитовне спілкування любови і єднання. А грамотою Найсвятішої Вселенської Константинопольської Патріярхії, ось 7 квітня ц. р., мені, як голові автокефальної Церкви, надано титул «Блаженства». Залишається ще улюблена колишня наша Церква-мати, а сьогодні улюблена сестра — Церква російська, яка не дала свого благословення на автокефальне існування Пра- вославної Церкви в Польщі, але вона і не могла зробити цього через тяжку долю свою, якою ми завжди журимося і [якій ми завжди] співчуваємо, а також в наслідок відсут- ности в ній всіма визнаного голови — патріарха. 615 Ми ж завжди пам’ятаємо свій обов’язок у відношенні до колишньої улюбленої матері — Церкви Всеросійської і при першій нагоді, коли на чолі її стане всіма православ- ними Церквами і всім православним російським народом признаний первоієрарх, будемо щиро просити про те, щоб він, для блага і миру церковного, і з своєї сторони благо- словив автокефальне існування Православної Церкви в Польщі, яке вже визнане і підтверджене всіма автоке- фальними Православними Церквами. І ми твердо переко- нані, що любов’ю багата Церква Всеросійська не відмо- вить наректи Православну Церкву Польську улюбле