Мартирологія Українських Церков Т. 1

очався рух серед уніятів на користь повернення до православія. До останнього часу створилося кілька десятків православних парафій на терито- рії цілковито уніатської Галичини. Після встановлення ра- дянсько-німецького кордону на території кол. Польщі, в нашій частині Галичини залишилося дев’ять православних парафій в областях Львівській, Станіславській, Дрогобицькій і Тернопільській. Існують дані для того, щоб продовжувати тепер апостольське діло дальшого возз’єднання уніятів з Православною Церквою, оскільки є уніятські парафії, які вже виявляють свої релігійні настрої в цьому напрямі. Для дальшого успіху православної місії серед уніятів в Галичині і для об’єднання вже існуючих православних парафій я вважаю надзвичайно корисним заснувати в Тернопільській єпархії катедру вікарного єпископа з найменуванням вікарія єпископом Львівським, з місцем проживання його в м. Львові і спеціяльно для галицьких православних парафій. Про це просили мене і представники православної парафії в м. Львові під час відвідин м. Львова 22-23 лютого ц. р., вказуючи і на те, що перебування православного єпископа в м. Львові, цій цитаделі уніятства, буде дуже вартісним фактом для престижу Православної Церкви. Справі право- славної місії в Галичині більше від інших прислужився теперішній намісник Почаївської Лаври архимандрит Панте- леймон Рудик. Він від 1925 р. був настоятелем православної парафії у Львові, а від 1926 р. був завідуючим православної місії в Галичині. Перехід уніатських парафій на православіє відбувався при його безпосередніх заходах у цьому напрямку. 631 Я вважаю цілковито відповідним інтересам Православної Церкви рекомендувати на катедру єпископа Львівського — архимандрита Пантелеймона Рудика, як найдостойнішого кандидата. «Архимандрит Пантелеймон — уродженець Галичини (у світському житті Петро Степанович), народився 1899 р. В монахи пострижений у 1920 р., рукоположений на ієродия- кона в 1920 р., на ієромонаха — в 1922 р. Від 1922 р. до 1925 р. був намісником Крем’янецького монастиря і завідуючим лаврським заїздом у Здолбунові. Від 1925 до 1932 р., як уже вказано, він працював у м. Львові. Від 1932 р. він у сані архимандрита, від 1933 р. намісник Почаївської Лаври. Йо- го освітній ценз: богословські кляси Крем’янецької духовної семінарії і богословський факультет Варшавського універ- ситету». Постановою від 26 березня N 0 . 22 Ухвалено: Намісникові Почаївської Успенської Лаври архимандриту Пантелеймонові Рудикові бути єпископом Львівським, з дорученням йому, під загальним керівництвом екзарха, безпосередню опіку над православними парафіями Г аличини, які повертаються в лоно Церкви від унії з Римом, і з затриманням ним надалі посади намісника Лаври до забезпечення Львівської катедри незалежним утриманням. Час і місце наречення і хіротонії, і запрошення преосвященних до участи в них подати на розсуд патріаршого місцеблюсти- теля. 2. На місце Г аличини, преосвященному архиєпископові Тернопільськом