Мартирологія Українських Церков Т. 1

му народові ієрархії, згадуйте науку апо- стольську «Від скверних марних розмов ухиляйтеся, бо вони ще більше сприятимуть безбожності, а їх слова по- ширюються наче рак» (2 Тим. 2, 16-17). м. Луцьк, 1942 р. м. квітня 8 дня Полікарп Архиєпископ Луцький і Ковельський, Адміністратор Друкується вперше. — Архів УАПЦ в США, Бавнд Брук, Н. Дж. Машинопис, копія оригіналу. [113] Минуло шість тижнів від часу, коли я мусів дати відпо- відну відповідь Московському митрополитові Сергієві на його напади на мене та на Православну Церкву в Україні. Одначе здається, що вірно відданий Москві Сергій уважає себе все ще покликаним вмішуватися в розвиток церков- ного життя в остаточно визволеній від більшовицького терору Україні. Ось так недавно звернувся він до грецько-православних єпископів Левантійських держав і Сходу з просьбою, щоб скликати Синод, який мав би постановити санкції проти мене, при чому мав би взяти під увагу навіть справу моєї анатеми. Щоб мати для такого потягнення якусь відповідну підставу, поширює Сергій сплітку буцімто з німецького боку я маю бути призначений Керченським патріархом. Це нове втручання митрополита Сергія у внутрішнє життя Церкви в Україні я якнайгостріше відкидаю та заявляю, що Православна Церква в Україні ніколи не була канонічно залежна від Москви, що підтверджує синодально-каноніч- 658 ний томос Візантійського патріарха з 1924 року. Через те всі діяння митрополита Сергія не можуть торкатися Укра- їни. Твердження про призначення мене Керченським патрі- архом є видумане. Ці нові намагання митрополита Сергія виключити мене з церковної спільноти та його встрявання в наші церковні справи ще раз доказують, як тісно він зрісся з більшо- визмом та як мало йому лежить на серці церковне життя в Україні. Тому митрополит Сергій повинен знати — і хай про це почує цілий світ — що по відвороті Червоної армії з України знову віддано українському православному на- селенню для його релігійних потреб ті церкви, які більшо- вики замінили були на зерносховища, театри та клюби. Під німецькою владою розвивається церковно-релігійне життя вільно та без перешкод. В час перших богослужень у звільнених церквах люди плакали із зворушення, що вкінці прийшов кінець лихові, та що вкінці знову можна свобідно молитися Богу. Миряни віталися словами «Христос Воскрес». І так як в більшо- вицькому краю стоїть населення в чергах, щоб дістати хліба, так тут стоять непроглядні черги людей, спрагнені духовної поживи, перед церквами, щоб виповнити свій обо- в’язок, якого вони не могли виконувати протягом неви- мовно тяжких 23 літ панування найбільших ворогів релігії — Сталіна, Кагановича, Губельмана та інших. У церквах митрополита Сергія, який боронив тільки інтересів Сталі- на, а ніколи не заступав інтересів Церкви, вони не можуть виповняти своїх релігійних обов’язків. Сергій санкціонував антирелігійну акцію Сталіна тоді, коли лилася кров духо- венства та коли цілий християнський світ протесту