Мартирологія Українських Церков Т. 1

ової «церкви». «Архиєрейське» поставлення Василя Липківського відбулося всупереч усім канонічним правилам (Ап. 1; Ант. 19; Всел. Соб. 6 та інші). Сама «хіротонія» була відправ- лена відлученими пресвітерами й мирянами через покла- дення на Липківського мощей (руки) священномученика Макарія, митрополита Київського. Цей блюзнірський акт був повторений при наступній «хіротонії» на «єпископа» також відлученого протоієрея Нестора Шараївського. Ха- рактер цих «хіротоній» дав підставу для поширеного серед віруючого народу йменування нових розкольників «само- святами». Самосвятський розкол характеризувався повним розри- вом його з єдиною святою соборною і Апостольською Церквою, 'перекрученням учення про святі Таїнства, які відщепенцями вважалися за прості обряди, і вчення про 663 членство в Церкві, яке вони вбачали у всенародній собор- ноправності. Цей розкол визначався нехтуванням право- славних канонів. Самосвятство не знайшло підтримки у віруючого народу України. Основна маса парафіяльного духовенства і мирян рішуче осудила розкольників. Пере- конавшись у провалі своїх ідей, самосвяти в 1930 році на своєму зборищі постановили самоліквідуватися. Однак, зазнавши поразки на Україні, самосвятський розкол укорінився в США. На початку двадцятих років серед членів декількох українських за етнічним складом парафій юрисдикції Московського патріархату в Північній Америці поширилась крайня націоналістична ідеологія, яка спричинилася до відриву цих парафій від Матері-Церкви та створення ними сепаратної української орієнтації. У 1923 році керівники цієї орієнтації звернулися до «митрополита України» Василя Липківського з проханням відрядити до них «єпископа» своєї юрисдикції. Таким «єпископом» був Іоан Теодорович, ще в 1921 році «висвячений» в м. Вінниці Василем Липківським і Нестором Шараївським. Прибувши в США, «єпископ» Іоан Теодорович заснував і очолив цер- ковне угрупування, яке назвало себе «Українською право- славною церквою в США» (УПЦ в США). По закінченні Другої світової війни до УПЦ в США вступив «єпископ» Мстислав Скрипник. В роки війни він належав до самочинно створеної на тимчасово окупованій території України так званої «Української автокефальної православної церкви», якої керівники, одержимі шовіністич- ною ідеологією, були активними помічниками німецько- фашистських окупаційних властей. Мстислав Скрипник одержав незаконну «єпископську хіротонію» у травні 1942 року в Києві від так само неканонічно рукоположених (Ап. 35) «єпископів» Ігоря Губи на Ніканора Абрамовича, чиї «хіротонії» очолював позбавлений священичого сану роз- коловчитель (Двокр. 15) «єпископ» Полікарп Сікорський. Крім того, на ввесь «єпископат» «Української автокефаль- ної православної церкви» поширювалась ухвала Собору архиєреїв Російської Православної Церкви від 8 вересня 1943 року про позбавлення їх священного сану. По смерті у травні 1971 року «митрополита» Іоана Теодоровича, «єпископ» Мстислав Скрипник став головою