Мартирологія Українських Церков Т. 1

д українського громадянства Собор у Почасві за учас- тю трьох інших, співзвучних йому, ієрархів, на якому Право- славну Церкву на Україні було проголошено далі канонічно за- лежною від Московської патріярхії на правах автономії. Єпис- коп Полікарп на Соборі не був, але вже раніше висловився за те, щоб повернутися до канонічного єднання з митрополитом Діо- нисієм, з огляду на те, що підпорядкування єпархій Західньої України і Білорусії Московській патріярхії під час більшовицької окупації 1939-41 р.р. було здійснено насильно. Рішення Почаїв- ського Собору довело до церковного розколу на Україні уже в перші місяці німецької окупації. В наслідок цього постали дві суперницькі церкви — Автономна і Автокефальна. Нижче наведено постанову Почаївського собору в справі за- тримання залежности від Російської Церкви, а також іншу, де говориться про ставлення до священиків деяких церковних угру- повань з 20-х років. Священиків У А П Церкви, на чолі якої стояв митрополит Василь Липківський, автономні єпископи зневаж- ливо відкидають, як безблагодатних «самосвятів». [117] ДІЯННЯ ч. 4 ОБЛАСНОГО СОБОРУ ЄПИСКОПІВ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ НА УКРАЇНІ, В ПОЧАЇВСЬКІЙ ЛАВРІ ВІД 18 СЕРПНЯ 1941 РОКУ Розглядали: справу про дальше відношення Православ- ної Церкви на Україні до Московської патріярхії, від якої вона залежала за часів совітської влади: 677 На Соборі московському 1917-18 р.р. Православна Цер- ква на Україні була признана автономною, що підтвердив в 1922 р. і патріярх Тихон. Але з часом та автономія обмежувалася, і в Києві перебував екзарх Московської па- тріярхії. Хоч він іменувався митрополитом всієї України, але з’єднане з тим титулом звання екзарха вже саме по собі уявляло обмеження влади обласного митрополита. По смерті екзарха Михаїла Єрмакова в 1929 році Московська патріярхія не назначала екзархів до Києва, і останній пер- восвятитель України Костянтин іменувався, як звичайний єпархіальний архиєрей — просто митрополитом Київсь- ким, без додачі титулу «всієї України». Коли в 1940 році православні єпископи Західньої України ввійшли в склад ієрархії Московського патріархату, патріярхія прислала свого сюди екзарха, також не давши йому прав обласного митрополита. Нині Православна Церква відрізана від Мос- кви, і як Преосвященний Полікарп пише в своєму листі від З серпня ц. р., що те, що було насильно накинуте, мусить бути відкинутим. Але ж усі єпископи Західньої України, в тому і Преосвященнійший Полікарп, дали свого часу під- писку про підпорядкування Московській патріярхії* і ви- конували всі її зарядження, а тому же можна погодитися з думкою єпископа Полікарпа. І то тим більше, що в такому разі наша Церква осталася б в стані анархії, як не маюча вищого очолювання. Ні окремі єпископи, ні навіть Собор єпископів области, не можуть утворити автокефалії само- чинно, а тому до вирішення цієї справи на помісному Со- борі Української Православної Церкви, в складі ієрархії, духовенства і мирян, ця Церква