Мартирологія Українських Церков Т. 1

- конувала в монастирі обов’язки паламаря й дячка. Про життя в монастирі й селі черничка оповіла ось що: З приходом більшовиків у жовтні 1939 р. життя в мо- настирі було спараліжоване. Молоді чернички під більшо- вицьким терором змушені були покинути монастир, а стар- ші черниці були виселені до села Зимна (їх було п’ять-сім). Сільський місцевий комітет забрав живий і мертвий інвен- тар і роздав його місцевому населенню. В монастирі за- ложено станцію тракторів. Монастирську землю роздали селянам, а черничкам землі зовсім не дали. Соборної цер- кви не чіпали. На церкву й парафію наложено до 3000 рублів податку. Монастирського священика о. архим. Фі- ларета також виселено з села. Він кожного дня приходив до церкви й відправляв богослужбу. Черничок й о. архи- мандрита радо приймало населення села, допомагало їм і харчувало їх. В липні 1940 р. монастир забрало військо й приспособило його на військові цілі. Трапезну церкву за- мінили в кіно-театр-клюб. Монастирську башту, що стояла на літньому сході, розібрано на військові потреби. Цікаво, що військова більшовицька влада з повною пошаною від- носилася до церкви й черничок. Полковник дуже цікавився життям черниць і навіть тихцем допомагав їм. Старшини і вояки нерідко заходили до монастирської церкви, хрести- лися, цілували образи, ставили свічки й у чотири очі за- певняли, що вони віруючі християни, що батьки вдома самі навчали їх християнських істин. Вояки оповідали, що на 9 соціялістів припадає в них в армії один комуніст; соціялістів уважали християнами, комуністів — безбож- никами. Підчас німецько-більшовицької війни ранено о. архи- мандрита Філарета. Самі більшовики перев’язали йому ра- ни. Ранений почувається вже краще. Відступаючи з мо- настиря, більшовики спалили всі господарські монастир- ські будинки (економію), що згоріли зовсім. Тепер сестриці- чернички вертаються до монастиря; їх нараховують до 12-13 осіб- Владика Полікарп прислав з Луцька до мо- настиря 6 сестер-черничок. 675 Село Ізов. Більшовики побудували фортифікації біля церкви й німецьке військо мусіло їх звідтіля вибивати. Від стрілен церква згоріла. Село Черників. Більшовики церкву занечистили й спу- стошили. Коли прийшло німецьке військо, наказано не- гайно церкву очистити й привести до порядку. Коли біль- шовики церкву забрали на свої потреби, то селяни забрали з неї всі образи й святощі до себе, а тепер їх звертають. Село Хотячів. Церква сильно ушкоджена. У всіх вище згаданих селах народ стероризований і переляканий, боїться своєї власної тіні. Нарікає, що біль- шовики в неділі і свята змушували його працювати. Терор деморалізував народ, авторитет Церкви й Віри страшенно підірвано. Школа й клюб абсолютно вирвали все святе з серця молоді й насаджували протихристиянський дух. «Краківські вісті», ч. 176. Краків, 1941, 12 серпня, стор. 3. 676 ПОЧАІВСЬКИИ СОБОР — ПОЧАТОК ЦЕРКОВНОГО РОЗКОЛУ 18 серпня 1941 р. архиспископ Олексій Громадський скликав таємно ві