Мартирологія Українських Церков Т. 1

НА РІШЕННЯ ПОЧАЇВСЬКОГО СОБОРУ Митрополит Діонисій рішуче засудив рішення про підпоряд- кування Православної Церкви на Україні Московській патріярхії, заявивши в листі до архиспископа Олексія, що цим він згрішив проти українського народу і Церкви. ( Текст подано з пропу- щенням частини, де мова йде про розбіжності в справах адмі- ністративного порядку). [119] 23 жовтня 1941 ДО ЙОГО ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕНСТВА, ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННІШОГО ОЛЕКСІЯ, АРХИСПИСКОПА КРЕМЕНЕЦЬКОГО 1 РІВЕНСЬКОГО. Ваше Високопреосвященство, Високопреосвященніший Владико! В зв’язку з Вашим листом з дня 8. X. б.р. сповіщаю про наступне: Мови не може бути про підпорядкування св. Право- славної Церкви в Україні Церкві московській. Поперше тому, що взагалі під теперішню пору не існує правильної й на засадах канонічних організованої Церкви російської. Тут треба розуміти справу влади церковної. Ви самі в 1929 році найкраще розслідили ту справу в брошурі: «Непро- шенньїе радітели или около автокефалій Православной Церкви вь Польші». Російська Церква від двох десятків літ знаходиться в неволі безбожної влади совітів. Подруге, св. Православна Церква в Україні, як то стверджує історія, 681 завжди була Церквою незалежною і перебуваючою в ка- нонічному зв’язку з великою Церквою Царгородською і з Святійшим Вселенським Царгородським патріархом. Це авторитетно стверджує Святійший Вселенський Царгород- ський Патріарх Синодально-канонічним Томосом про ав- токефалію нашої св. Православної Церкви, з дня 13 лис- топада 1924 р. Як же Ви, знаючи історію і стан справи, одважуєтесь твердити, що знаходитесь в канонічному зв’язку з Церквою московською? Я можу зрозуміти, що після обняття совіт- ською владою Західньої України й Білорусії, архипастирі й паства нашої Святої Церкви знайшлись в неволі й під примусом прийняли до відома наказ Московської патріар- хії про те, що Вас підпорядковано під юрисдикцію Москви й змушено за богослужбами поминати митрополита Сер- гія, як містоблюстителя Патріяршого Престолу. Але ж примус і правильне канонічне рішення в цій справі — це речі не аналогічні. Ви знаєте також, що право канонічне забороняє поширювати терени своєї области і що в цьому відношенні Московська патріярхія з її містоблюстителем митрополитом Сергієм, підпорядковуючи собі терени на- шої св. Автокефальної Церкви, поступила всупереч припи- сів канонічних. Ви мовчали під примусом безбожної влади совітів. Це я розумію. Але не вільно Вам виправдувати тепер канонічне поступовання Московської патріярхії. Піс- ля звільнення Волині та інших земель, що входили в склад Варшавської автокефальної Митрополії, з-під більшовиць- кої влади, поминання мого імени там підчас богослужень мусіло бути запроваджене автоматично. Потрете, в моєму розпорядженні є Ваш обіжник за N 0 . 476 з 1 вересня ц.р., в якому Ви одважуєтесь сповіщати духовенство Волині, що я ніби відмовився від свого стано- вища голови Православної Церкви. Цим Ви поширюєте неправдиві вісті