Мартирологія Українських Церков Т. 1

, бо ж також мусите знати, що церковні канони забороняють єпископові добровільно відмовлятися від управління своєю паствою і від виконування своїх архи- пастирських обов’язків у відношенні до неї (III Всел. пр. 9; Царгор. Двокр. 10; Петра Ал. 10; Кирила Ал. 3). Тому і я не відмовлявся, і цілий час, як голова Автокефальної Цер- кви, знаходився в зв’язках з Святішим Вселенським Па- тріярхом, а також головами інших автокефальних Церков. Мій припадковий часовий заступник по управлінню Вар- шавською єпархією завжди поминав моє ім’я під час бого- служень, як голови Варшавської автокефальної Митрополії. 682 Воістину Ви згрішили, як проти народу українського, його історії, так проти Церкви. Не повинно забувати й тої обставини, що 1-го серпня ц.р. Ви звернулися до мене з просьбою поучити доклад- ніше, як Вам належить вести церковний корабель. Для того власне я і написав у відповідь всім архипастирям нашої св. Автокефальної Православної Церкви свого листа від 11 серпня за N 0 . 846. Ваші побажання про скликання Собору єпископів приймаю до відома. В своїм часі, коли на те дозволять обставини, скличу Собор єпископів зі всіх єпархіальних архиєреїв. Прошу Ваших святих молитов і взаємно молитовно бажаю Вам здоров’я і спасіння. Вашого Високопреосвященства люблячий у Христі брат + Діонисій Митрополит Варшавський Друкується вперше. — Архів УАПЦ у США, Бавнд Брук, Н. Дж. Машинопис, копія оригіналу. 683 [ 120 ] ПІНСЬКИЙ СОБОР — ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ТА ІЄРАРХІЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ Українська православна громадськість зареагувала на рішення архиєпископа Олексія залишитися в залежності від Московської патріярхії проханням до архиєпископа Полікарпа очолити Українську Православну Церкву на звільнених від більшовиків землях, як її Адміністратор. На цьому становищі його офіційно затвердив декретом з 24. XII. 1941 р. митрополит Діонисій. Головним завданням у той час було створити власну ієрар- хію Української Православної Церкви. Православних українців підтримав у цьому архиєпископ Поліський і Пінський Олексан- дер ( Іноземцев ), росіянин з походження, який, як і владика По- лікарп, не підпорядкувався Московській патріярхії під час біль- шовицької окупації Західньої України і Білорусії. Перших єпис- копів було висвячено на Соборі в Пінську на початку лютого 1942 року. Про ці події розповідається в луцькому « Українському Голосі». (Подається з деякими скороченнями). Адміністратор Православної Церкви в Україні владика Полікарп, дня 4-го лютого виїхав з Луцька через Ковель до Пінська, щоб спільно з архиєпископом Поліським і Пінським Олександром відбути наради в справі упорядку- вання церковного життя на звільнених від більшовиків українських землях і організації тимчасового вищого цер- ковного управління в краю. 6-го лютого владика Полікарп в асисті о. протоієрея Ніканора Абрамовича, о. протоієрея Івана Губи й п. Ва- силя Оксюка виїхав до Кобрина, переночував там