Мартирологія Українських Церков Т. 1

Картаген. Собору. Приїхавши до Києва, єпископи Ніканор та Ігор дня 15 березня 1942 року в Андріївському соборі увійшли в молитовне та літургічне об’єднання із одлуче- ними та зверженими самосвятами, хотячи таким чином надати нібито канонічну санкцію самосвятам, в чому од- нак помиляються, бо самосвяти можуть стати канонічни- ми тільки через перерукоположення, коли ж його нема, то самосвяти надалі остаються самосвятами, а єпископи своїм дійством впроваджують новий соблазн та заколот в цер- ковне життя нашої України та на підставі 10 і 11 Апост. Прав, підлягають відлученню від святої Православної Цер- кви та позбавлення сану. Згідно з вищезгаданим, ніхто з православних священиків, монахів та віруючих мирян нія- кого общення з єпископами Ніканором та Ігорем, що при- єдналися до самосвятів, мати не можуть, оберігаючи себе від смертельного гріха та суду Божого. Рівно ж церквам та парафіям згаданих самосвятців та єпископів приймати не можна. И так Вьі, возлюбленьїе, будучи предвареньї о сем, бе- регитесь, чтобьі Вам не увлечься заблуждением беззакон- ников и не отпасть от своего утвердження, но возрастайте в благодати й познании Господа нашего Іисуса Христа (2 Петр. З, 17-18) за грехе наши, чтобьі избавить нас от настоящего лукавства века по воле Бога и Отца ему же слава во веки веков (Гал. 1, 4-5). Амінь. Дано в стольном місті Києві року Божого 1942 березня 18 дня. Єпископ Пантелеймон Друкується вперше. — Архів УАПЦ у США, Бавнд Брук, Н. Дж. Машинопис, копія оригіналу. СПАДКОЄМЦІ УАПЦ 1921 РОКУ ВИЗНАЮТЬ ЗВЕРХНІСТЬ УАПЦ, ОЧОЛЕНОЇ АРХИЄПИСКОПОМ ПОЛІКАРПОМ Розв'язавши Церковну Раду УАПЦ, німецька влада в Києві уповноважила керувати справами цієї Церкви трьом київським священикам. Актом 19 березня 1942 року вони визнали ієрархію УАПЦ, на чолі з архиепископом Полікарпом, своєю новою ду- ховною владою, а зверхність передали єпископові Ніканорові. [124] АКТ Р. Б. 1942, березня 19-го дня, м. Київ. Ми — прото- ієрей Андріївського катедрального собору в Києві Юрій Пелещук, настоятель Вознесенської церкви на Деміївці Микола Саранча, настоятель Покровської церкви на Со- лом’янці протоієрей Федот Шпаченко, уповноважені німе- цькою державною владою, розпорядженням з 18 лютого 1942 року, для представництва інтересів Української Авто- кефальної Православної Церкви, на скуток бажання вірую- чих цієї Церкви і чолових органів її, цим передаємо зверх- ність і представництво Православної Автокефальної Цер- кви репрезентантові Адміністратора Автокефальної Пра- вославної Церкви на визволених українських землях — єпископові Чигиринському Ніканорові в Києві. Підстава: ухвала Священного Собору єпископів Автокефальної Пра- вославної Церкви у Пінську 10-го лютого 1942 року, під N 0 . 9, про прийняття цим Собором віруючих і духовен- ства Української Автокефальної Православної Церкви, що 708 П очолював митрополит Василій Липківський, в свою юрисдикцію. Найвищою духовною владою для української Автокефа