Мартирологія Українських Церков Т. 1

е дякую за інформацію, я доведу її до Собору, як він вирішить, так і буде. Брат Василь Твердохліб: Але ж покищо, потрібно по- годити взаємодії єпископа і Церковної Ради, хоч би через референта віросповідань Управи міста Києва. Брат Пилип Руденко : Конче потрібно для спокою і блага народу і Церкви ліквідувати адміністративне двоє- властя; це унеможливить випадки, як це сталось на парафії Байкового кладовища. Єпископ Пантелеймон : Приїде до Києва архиєпископ Іларіон і буде все добре. Брат Василь Марченко : Всечесний отче, ми просимо Вас висловити свою персональну думку щодо інформацій і пропозицій. Єпископ Пантелеймон : Я можу висловити лише ба- жання Почаївського Собору єпископів. Референт віросповідань П. Остринський і ігумен Не- стор Святогорів: Конче потрібно сьогодні ж опреділити взаємодії Церковної Ради і Управи єпископів. Єпископ Пантелеймон: Треба подумати. Покищо я во- рожого не вчинив, а Байкове — це за Вашу дію на Пріорці. (Встає і прощається). 704 Під загальний спів молитви «Достойно єсть» і «Ісполла еті деспота», засідання Ради закривається. Голова Президії Церковної Ради ( Пилип Руденко) Заступник Г олови Ради ( Ігумен Нестор Святогорів) Члени Президії: ( Федір Коваль) (Василіск Твердохліб) (Роман Мельниченко) Член: секретар (Василь Марченко) Друкується вперше. — Із збірки Ф. Бульбенка. Архів УВАН ім. Д. Антоновича у США, Нью-Йорк. Машинопис, копія оригіналу. 705 [123] ПОГРОМНЕ ПОСЛАННЯ ЄП. ПАНТЕЛЕЙМОНА ПРОТИ УАПЦ ТА її ЄПИСКОПІВ Нововисвячені єпископи УАПЦ Ніканор та Ігор прибули до Києва 12 березня 1942 року. Автономний єпископ Пантелеймон, який був там уже майже три місяці, зареагував нижченаве- деним погромним посланням ( наводиться із збереженням мови і правопису оригіналу ): БОЖОЮ МИЛІСТЮ Смиренний Пантелеймон єпископ Львівський, Управляючий Київською єпархією ДО ВСЕЧЕСНОГО ДУХОВЕЦСТВА, ПРЕПОДОБНОГО МОНАШЕСТВА Благодать Вам і мир от Бога Отця Господа Іисуса Христа. Події часу в церковному життю нашого краю зму- шують мене яко Вашого канонічного архипастира звер- нутись до Вас та освідомити Вас о тім, що сталося. Із Західньої Волині 12 березня 1942 року приїхали до Вас, до Києва, два єпископи Ніканор (Абрамович) та Ігор (Губа), котрих прислав Луцький єпископ Полікарп, не маючи на це жодного права канонічного, або підстави. Єдиною Ви- щою канонічною владою Православної Церкви України на підставі Св. канонів 34 Апост. Прав. 2 прав. II і 6 Прав. VII Вселенського Собору і 20 прав. Антийох. Собору є Собор Православних канонічних єпископів, який очолює митрополит Волинський та Житомирський, Олексій. Єпис- коп Полікарп до Собору єпископів України не належить, а знаходиться в чужій юрисдик. Варшавської Польської Ми- трополії, яка не має жодного права втручатися у справи нашої Укр. Православної Церкви, бо такі втручання за- 706 боронені Св. Канонами 2 Прав. II і 8 прав. III Вселен- ського Собору 9 прав. Антийох. Собору та 64-67 прав.