Мартирологія Українських Церков Т. 1

На посаду керівника Справ ВЦУ призначено Ро- мана Мельниченка, що провадив справи Церковної Ради. Маємо ще по штату таких робітників: бухгальтера Микиту Михайлюка, діловода Петра Мелеха, друкарку Ганну Ті- тенко, зав. коморою Дмитра Загребенюка, рахівника ма- тер. відчитности Трохима Шекету, кухаря нашої спільної їдальні Григорія Походуна, прибиральницю Катерину Гриньчук і кур’єра Ярину Мельниченко. Усі ці робітники — це люди інтелігентні, фахівці в своїх справах і про- 713 вадили ту ж саму працю в б. Церковній Раді. Тільки Петро Мелех — це мій джура, що його привіз я з Мізова. Утримання всім їм положено дуже скромненьке. Як по- більшаться наші фонди, то може дасться це поправити. Фонди ми черпаємо з добровільних пожертв віруючих. Сталого прибуткового бюджету ще не маємо, бо не на- лагоджений належний контакт з селами. Латаємося так- сяк. Ставок за наші чинності запроваджувати тут покищо не можливо, бо кругом голота, біда й голодування. У всякім разі вартість надісланих нам книжок ми могли би Вам вислати, якби було з ким. Хоч це був би великий подвиг з нашого боку, бо найскромніше життя вимагає тут величезних коштів (кіло хліба купуємо по 60 рублів, де- сяток картофель — 15р., кіло сала 500 р., кіло масла 500 р., літра молока 90 р. і т. д.) і все йде на виживлення. Особистих доходів єпископських теж ще не усталено. Все йде на загальний котьолок. По сформуванні Церковного Управління ми нав’язали вже постійний контакт з місцями. Зразок мого наказу благочинним або чоловим священикам, що були знані Церковній Раді, оце додаю. З кожним клієнтом, що зго- лошується до нас, ми посилаємо Ваш Архипастирський лист для цілої околиці з формулою поминання, і він своє робить. Людність освідомлюється про стан речей. Почали надходити листи з місць, і прибувають священики для контакту. Дуже трагічне для нас, що коли зачиняли Церковну Раду і її приміщення, то забрали усі акти, так необхідні нам для нав’язання контакту з місцями, список парафій, церков та духовенства, що підлягали Церковній Раді. На постійні наші просьби відімкнути помешкання для нашої канцелярії і віддати акти — відповідають мовчанкою. В останні дні з Парасчиних кіл довідуємося, що влада на- мірена віддати наше приміщення Парасці і клевретам її. Та й не тільки приміщення Церковної Ради, про котре ми просимо, але й митрополичу палату, що знаходилася під нашою опікою і доглядом. Українське населення хвилю- ється, але нема ради: ми нічого з цим не можемо подіяти, а мусимо скоритися владі і цій болячій операції піддатися. Тут нема ради: єдина рада — це у Вас там в Рівному поворожити взагалі на нашу користь, щоб тут були до нас трохи прихильніші. Тепер ще одна справа. Одного очолювання в Києві для нашої справи рішуче мало. Конче необхідні, як писав уже Вам, Владико, брат Ігор, ще єпископи. Необхідні тут, 714 необхідні і взагалі, щоб нам набрати сили. Владика Ігор намагався, щоб прислали єпископів з Луцька, а моя думка, що кандидатів