Мартирологія Українських Церков Т. 1

пами та остаточно роз- в’яже всі справи, що не передбачені цим актом, а зв’язані з поєднанням. 6. Першу сесію св. Синоду скличе старіший по хіро- тонії митрополит, вказавши день і місце засідання. 7. Усі різниці канонічного характеру, що спричинилися до роз’єднання, нами розглянуті і більше не існують. 8. Копія цього Акта розсилається негайно усім єписко- пам об’єднаної Української Автокефальної Православної Церкви Високопреосвященими митрополитами Олексієм і Полікарпом з наказом негайного оголошення цього Акта по всіх церквах України і наказом негайно прикоротити молитовне роз’єднання. Після відчитання цього Акта по 730 всіх церквах України, відслужити вдячний Господеві моле- бень за дар взаємного зрозуміння та об’єднання. Підписано в Святій Почаївській Лаврі дня 8 жовтня 1942 року. Олексій, митрополит Волинський і Житомирський, Ніканор, архиєпископ Чигиринський, Мстислав, єпископ Переяславський [133] МЕМОРАНДУМ АВТОНОМНИХ ЄПИСКОПІВ-МОСКВОФІЛІВ Обрані анкетою від 12. VI. 1942 р. до складу Священ- ного Синоду Православної Церкви на Україні архиєпископ Чернігівський Симон, управляючий Київською єпархією єпископ Пантелеймон і єпископ Полтавський Веніямин, мали нараду в справі «акту поєднання», від 8. X. 42 р., Православної Української Церкви з так званою Автоке- фальною Церквою, що підписали з одного боку митро- полит Волинський і Житомирський Олексій та в другого — уповноваженні від Луцького Собору єпископів авто- кефальної церкви єпископи Ніканор та Мстислав. Ознайомившися з поглядами в справі цього «акту» усіх Преосвящених єпархіяльних на терені бувш. совітської України, за винятком єпископа Серафима Миколаївського (відомостей від якого не одержано) та декількох Преосвя- щенних з Волині, а також Київського, Чернигівського, Пол- тавського, Харківського і Катеринославського єпархіяль- них Управлінь, як рівно ж і окремих груп духовенства і православного населення, по бувшій нараді ухвалили на- ступне: 1. Вищеназваний «акт поєднання», як підписаний Висо- копреосвященнішим митрополитом Олексієм, самовласно, всупереч -34 Апост. правилу, всупереч постанови Обласного Собору Єпископів Православної Автономної Церкви на Україні від 23 серпня 1941 року (Діянія Собору ч. 26), без 731 належної наради зі всіма єпископами Православної Цер- кви на Україні і навіть без усякого попереднього освідом- лення про нього Преосвященних своєї Митрополії призна- ти не маючим жодної канонічної сили. 2. Зміст «акту поєднання» дає можливість припускати думку, що св. Православна Українська Церква, маюча преємство від св. Апостолів та непорочно заховуюча цер- ковні канони, через «акт поєднання» приєднюється до Луцької ієрархії, що порушила єдність і канони св. Право- славної Церкви, ніби то пререкаєма істина знаходиться на стороні розколоучителів (див. відозву єп. Геннадія Січе- славського до «акту поєднання»). Рішуче відкидаємо таку думку, бо свята Православна Церква на Україні, що по- несла